Читати книгу - "Наслідування Христа"

І що я маю ще сказати? Господи, хай станеться воля Твоя (Мт. 26, 42). Я вже заслужив собі на печаль і негоду.

Так і годиться, щоб я витерпів; лиш би вистачило терпіння, поки буря не перейде і не настане гарніша погода!

А Твоя всемогутня рука в змозі і цю спокусу відвернути від мене і послабити її напад, щоб я геть не впав, — як це давніше не раз Ти чинив зі мною, Боже мій, моє милосердя! (Пс. 58, 18)

І чим важча для мене, тим легша для Тебе така переміна правиці Найвищого (Пс. 76, 11).

Господь. Сину! Я, Господь, кріплю тебе в день журби (Наум. 1,7). Приходь до Мене, коли негаразд з тобою.

Найбільше відвертає втіху з неба те, що запізно звертаєшся до молитви.

Бо ти, поки почнеш Мене ревно благати, тим часом шукаєш усякої іншої втіхи і розваги у світських речах.

Тому буває так, що все те мало що допомагає, доки не пізнаєш, що Я — Той, хто спасає вповаючих на Мене, і крім Мене немає ні доброї поради, ані навіть ліку помічного на довгий час.

А коли вже після бурі твій дух знову підніметься, тоді подужчай у світлі Мого змилування, бо Я близько, щоб усе обновити, не тільки цілком, але й у повну розкіш.

Чи є, може, щось затяжке для Мене, або хіба Я буду схожий на такого, що обіцяє, а не виконує?

Де твоя віра? Стій, не піддавайся і витримай!

Будь терпеливим і мужнім, а в свою пору прийде до тебе втіха.

Дожидайся Мене, чекай, Я прийду і стану тобі в пригоді.

Це спокуса, що нападає на тебе, і нікчемний страх, що тебе тривожить.

Навіщо клопотатися тим, що колись може статися? Хіба тільки для того, щоб безперестанку сумувати. Доволі дневі того лиха, що його має (Мт. 6, 34).

Немає сенсу журитися або тішитися чимось прийдешнім; може, воно й ніколи не станеться.

Але така вже людська природа, що дається ошукати себе таким марам; все-таки так легко піддаватися підшептам ворога — ознака слабкого духа.

Бо йому байдуже, чи він правдою, чи ложжю піддурює і зводить, чи він приводить до упадку замилуванням у теперішніх речах, чи страхом перед сподіваними.

Так нехай же не турбується твоє серце і не лякається (Йо. 14,27).

Віруй у Мене і вповай на Моє милосердя.

Коли гадаєш, що ти від Мене далеко, то навіть не уявляєш наскільки Я близько коло тебе.

Коли думаєш, що вже, мабуть, усе пропало, тоді нераз саме більша нагода для заслуги і зиску.

Не все ще пропало, коли щось цілком інакше випаде.

Не треба судити по теперішньому своєму стані й перейматися надто тягарем, звідки б він не прийшов, і падати духом так, мов би вже вся надія на порятунок пропала.

Не думай собі, що Я вже тебе навіки покинув, коли на хвилину зіслав на тебе якусь журбу або не дав тобі сподіваної втіхи, — така дорога веде до Царства Небесного.

Без сумніву, для тебе і всіх інших Моїх слуг більша користь із того, коли прикрості досвідчають вас, аніж коли б вам велося завжди так, як самі хочете.

Я знаю тайні мислі. Яка-то велика користь для твого спасіння деколи лишити тебе без утіхи, щоб ти часом не загордився у своєму добробуті і не був надто великої думки про себе.

Те, що Я дав, Я можу відібрати і знову дати, коли мені сподобається.

Якщо дам, то воно Моє єсть, а коли відберу, то твого Я не взяв, бо Мій є всякий добрий дарунок і всякий святий дар (Як. 1,17).

Коли зішлю на тебе якийсь тягар або прикрість, не ремствуй і не падай духом; Я можу швиденько пільгу дати і весь тягар перемінити в радість.

А все-таки, навіть коли так з тобою чиню, Я справедливий і достойний великої хвали.

Якщо маєш досить розуму і сприймаєш все як слід, то не повинен ніколи через прикрості так тяжко смутитися, але радше тішитися і дякувати за них.

Навпаки, вважай це за єдину радість, що Я не щаджу тебе і боляче б'ю.

Як Отець полюбив Мене, так і Я вас люблю (Йо. 15, 9), сказав Я своїм любим учням.

Бо ж не на дочасні радощі Я післав їх, але на завзяту боротьбу; не на шанобу, а на зневаги; не на безділля, а на працю; не на впокій, а на терпеливе збирання рясних овочів.

Затям собі, Мій сину, ці слова!

Слуга. Господи, конче треба мені ще ласки, коли маю дійти до того стану, де вже ніхто, ніяке створіння не зможе мені стати на заваді.

Бо доки мене що-небудь спиняє, я не можу до Тебе свобідно злітати.

Той хотів вгору злітати, хто казав: «Хто дасть мені крила, як голубові, хай злечу і спочину?» (Пс. 54, 7).