Читати книгу - "Спадок з бонусом, Інна Земець"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Добре було Шерлоку Холмсу – поруч літня покоївка, чоловік з вусами та купа злочинців. Сиди собі біля каміну, пали трубку і дедукцією неспинно займайся скільки забажається. А мій Ватсон – жінка від якої ніяк не можу очей відвести, от і спробуй за таких умов бодай на чомусь окрім неї сконцентруватись. Поміж тим на якусь хвильку дозволив собі думки дивні, наче збоченець якийсь замислився, а чи не на краще, щоб я нічого і не довідався. Тоді тут би і жили довіку разом, певно. Та жарти жартами, а ситуація ж зовсім не до сміху. Звісно, нема де в її біографії відповідей шукати, вона під ударом опинилась не через свою життєву історію, а через те, що нечистий з Райчуками звів. Принаймні, зі старшим братцем - точно нечистий.
Впевнений був, треба відповіді в минулому брата шукати, а перелопатив останні кілька років і тепер маю лиш довжелезний список тих, хто непричетний. Бачу, що зіскочив Ігнат - всіх старих партнерів полишив у минулому. Спочатку дивні «проблеми» між ними почали виникати, строки поставок зриватись, раптом правоохоронці до партнерів чіплятись почали. Сумнівів не маю, що так брат собі стелив тихий відхід. Отак потроху обережно і відповз, хитрун старий, нові зв’язки налагодив і вийшов в чистий бізнес з гарною репутацією. Може і добре, що Яра нічого про те і не знає. Доросла дівчина, а в благородство досі вірить. Брату довіряла, мені тепер довіряє, а даремно, я від неї не менше, а ще більше за Ігната хочу і навіть не обіцятиму, що відпущу. Так багато часу поруч, і дак далеко одне від одного – хоч на сосну від розпачу дерись. А я ж так і роблю, турник щодня штурмуючи. І бачу ж, що іноді на мене з цікавістю споглядає, а не підпускає ні мене до себе, ні себе до мене. Вже і сказав що закохався, а словам моїм не повірила. А я ж і не брехав. Колись, давно, казала мені одні знайома - влипну одного разу так, що і врятуватись не зможу. Так і є, вона не помилилась, але не «не зможу», а не схочу. Не скажу, що Яру більше за інших кохаю, бо взагалі ніколи такого зі мною не було. Хотів, бажав, симпатизував, трохи закохувався ненадовго, та не знав відчуття, яке живе в мені зараз. Жіночу компанію завжди любив і навзаєм, до речі. Нікому нічого не обіцяв, одразу випереджаючи марні сподівання щодо себе. Відверто казав – я гультяй і таким залишусь. Нам разом буде приємно і весело, але не довго. Так і жив: образ уникав, стосунків також. А тут треба ж такому статися… Он як життя завернуло, і нагулявся вже та одомашнюватись готовий, тільки ніяк цю пані собою достатньо не зацікавлю. Від надлишку невикористаної енергії вже м’язи риплять, голова від думок пухне, а займаюсь лише справами - мотаюсь до міста щодня, вже більшу частину списку підозрюваних перемолов і виплюнув, та все в «молоко»: чи померли, чи в тінь давно заповзли всі його давнішні колеги. Та віднедавна кручу в голові одну думку – ніяк позбутись її не можу. А може є у брата нащадок, про якого і гадки не маємо? Це все б пояснило. Зрештою, замолоду з жінками трохи ж підгулював. Та поки на цьому фронті не густо, замало інформації і забагато часу спливло, щоб жінок його легко відшукати.
Поки собі головним об’єктом Богуслава намітив. Слизький хлопець, дулю з маком про нього дізнався. Він наче не народився як всі смертні, а невідомо звідки відпочкувався нещодавно. Тобто, основні відомості знаю, але таке все вилизане, ніби вигадане. Гадаю, так і є. Треба мені його особисто навідати, сильно треба. Хочеться самому на дуже приватну розмову покликати, та гонор свій дурний одразу припнув – надто важливе питання, тож маю друга одного дочекатись, бо без його допомоги цього разу не впораюсь. А Богуслав таки за мене трохи молодший, якщо і думати, що є у брата нащадок – цілком пристойний кандидат з нього виходить: нахабний, підлий, неприємний, за всіма характеристиками вписується, навіть зовнішність підходяща. Ігнат був блондин, я русяво-каштановий, а молодший чорнявий, от і конкурент братів геть білобрисий. І про кремезного того водія треба все дізнатись. Теж тип мутний. Якщо Богуслав біографію дивну має, то Тимурова взагалі на колінці так-сяк зліплена, я тільки глибше копнув – нема там нічого, вигадав нашвидкуруч і не стільки в неї фантазії та грошей вклав, як Браницький. З першого вигляду ніби все нормально, та дзвенить фальшу і порожнечею – бачив таке не раз. А ще довбаний Дем’ян раз за разом дістає. Спрямував би всю свою енергію на щось корисне, то вже і сам би заробив стільки, як на дурняка досі урвати сподівається. Вже і буцати мені його набридло, а інакше ж і не розуміє, довбень непробивний. Якби не знав його добре, то впевнений би був, що він наш шантажист. Та розуму братцю дісталось замало і для підозр щодо брата і для реалізації плану стеження – не можу себе переконати, що малий потягнув би такий складний задум. От вимагати гроші за правом чистого нахабства - це його метод, безсумнівно, а от ігри в довгу – ні, не повірю. Тут скоріше треба шукати людну, яка могла зламати комп’ютер чи телефон, або який інший носій, де те їх фото зберігалось. І бісить мене Марк, що постійно з небуття вигулькує, та якщо Яра до нього в гості зібралась – то і собі це на вигоду використаю, бо давно маю до нього купу питань різних. Можу лише пообіцяти ввічливим їз ним бути - віднедавна таки став трохи приязніший до нього, та все одно сильно не люблю, максимум – чемно трохи потерпіти його компанію зможу. Не пробачу, що разом із братом просто скористались Ярою – її скрутне становище їм подарунком долі стало. Є жінки, яких документами по рукам-ногам в’яжуть, а вона ж із тих хто сама своїм словом більше гарантій дасть ніж будь який папірець підписаний. Інша б з них все до копійчини витрусила і дулю під носа тицьнула, та не Яра. А вони ще й примудрились себе їй в друзі записати, а ще і в щирі та щедрі, два козла великолітні. Кортить того Марка пом’яти добряче, а натомість проти власної волі йду – у гості набиваюсь. Хай Яра скільки хоче мене відмовляє, а приїдемо до нього разом – давно розмова назріває, час їй вже відбутися, нарешті. Сподіваюсь, моєї присутності достатньо буде, та і мої хлопці підтвердили – нова охорона у Навроцького є і краще ніж була. Обійти, звісно, все можна, та на кілька годин великих ризиків не буде, мабуть.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Спадок з бонусом, Інна Земець», після закриття браузера.