Книги Українською Мовою » 💛 Короткий любовний роман » Мій недолугий бос, Ксенія Стрілець 📚 - Українською

Читати книгу - "Мій недолугий бос, Ксенія Стрілець"

443
0
03.04.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Мій недолугий бос" автора Ксенія Стрілець. Жанр книги: 💛 Короткий любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 37 38 39 ... 77
Перейти на сторінку:
Розділ 18

Денис

Якщо цей старий перець, хоч пальцем до неї доторкнувся, я йому шию зверну. Не дуже вдалий початок співпраці з італійцем, і це лише в черговий раз доводить, що всі біди через жінок. Чого було не сидіти в готелі? Навіщо було пертися до Кости? 

Дзвоню на рецепцію, прошу викликати таксі, а сам тим часом поспіхом одягаюсь. Залишки речей кидаю до валізи, яку зібрав ще вчора і залишаю її біля дверей. Все одно доведеться повертатись до готелю з Аделіною, щоб забрати її речі, та віддати ключі від номера.

Поки автівка таксі везе мене у напрямку маєтку італійця, мої думки біжать не те, що поперед мене, а й попереду цієї самої автівки. Як вона там опинилась? Як давно вона там? Що сталося? І лише одне не дає мені спокою, якби я не відштовхнув її вчора, то зараз у моїй голові не було б всього цього безладу.  

Я ніколи не відчував такої шаленої пристрасті, а тим паче під час звичайного поцілунку. Все, чого мені хотілось тієї миті, це притиснути дівчину до тої клятої стіни, в яку я і сам вперся, відступаючи від неї. Але я зробив неправильний вибір. Я зупинився. Вмовляв себе, що вчинив правильно, благородно.

Помилка, ось як назвав ту мить, під час якої, був ладний трахнути дівчину прямо в коридорі, не маючи сили дістатися ліжка. Той поцілунок, ніяк не можна було назвати помилкою. Палкий, пристрасний, дахосносний, але ніяк не помилковий. І за це я ще довго буду себе картати. Як і за сльози в її очах, через образу, яку наніс їй своїми словами.

Як би вона не намагалась приміряти на себе костюми ділової жінки, впевненої у собі спокусниці й відвертого стерва, під тою одежинкою все одно залишається маленька дівчинка, що потребує уваги та кохання. І те, що мені подобається кожна з них, лякає мене до усрачки. Та я навіть не впевнений, що зможу впоратись з ними всіма. 

Не маючи, а ні часу, а ні бажання брати участь у любовних драмах, я завжди обирав зручні для себе стосунки, і коли вони починали приносити найменші незручності, то просто закінчувались, як у випадку з Діаною. Лише через навантаження, пов'язане з перемовинами, ми протримались більше ніж було потрібно, щоб залишитись друзями. Її капризи та забаганки не входили в перелік того, що я готовий був терпіти заради безплатного сексу, бо далі тілесних втіх я не мав на неї планів, втім, як і вона на мене.

Але у випадку з Аделіною, щось пішло не так. Точніше, все пішло не так. Я не збирався з нею спати, а тим паче заводити будь-які стосунки, крім ділових, але мої думки постійно повертаються до неї. І не тільки думки. 

Я хотів пояснити, хотів вибачитись, але коли повернувся, в номері її вже не було. Не було її ні через годину, ні через дві і о другій ночі я знову покинув коридор ні з чим. Заснув лише під ранок і вже не з наміром вибачитись, а зі стійким бажанням відчитати дівчисько за легковажний вчинок, вештатись вночі в незнайомому місті чужої країни. 

Але ж вона мені ніхто, і якщо вже вирішила розважитись, то хто я такий, щоб їй заважати? От і зараз, навіщо я вплутуюсь в її життя? Навіщо їду в той будинок? Що я хочу там побачити? Зраду? Так вона мені нічого не винна. Але я все одно мчу на всіх парах.

Перш ніж я встигаю натиснути на кнопку домофона, ворота переді мною відчиняються і як тільки я ступаю на територію маєтку, на зустріч мені виходить Коста.

– Радий, що ви все ж таки передумали, – каже здалеку. – Ми чекаємо на вас, – підходить ближче і протягує руку, яку я тисну у відповідь, ще не зовсім розуміючи сенс його слів. – Синьйорина Аделіна сказала, що ви маєте приїхати. Проходьте, – вказує у напрямку будинку.

– Я б хотів спершу побачити Аделіну.

– Звісно. Вона, мабуть, вже з Ноелією та дівчатами біля басейну, – він звертає у бік, щоб обійти будинок і я слідую за ним. – Це ж треба, такий збіг, що вони вчора ввечері знову зустрілись. Дівчатам іноді корисно відпочити від домашніх клопотів та чоловіків, попліткувати, потанцювати. Ну ви розумієте, – загадково усміхається, коли повертається до мене, наче до цього ми не одну годину обговорювали цю тему. – Добре, що одразу після клубу приїхали сюди, а то знаю я цих сучасних хлопців... нічого святого у них немає.

– Мабуть, – прямую за чоловіком, не готовий коментувати його слова, бо він знає значно більше ніж я. Принаймні, судячи з його слів, Аделіна приїхала в маєток не до нього, а до Ноелії. І хоча мій гнів по трохи вщухає, я все ще готовий її прибити.   

– Чесно кажучи, – знову повертається до мене і трохи сповільнює крок. – Я приємно здивований тим, що ви змінили свої плани і вирішили відпочити, скориставшись запрошенням. Я завжди кажу, той хто не вміє відпочивати, не дуже надійний партнер, бо рано чи пізно видихається. Лопається, наче кулька, – руками він зображує вибух, супроводжуючи його характерним звуком. – Гроші не мають бути ціллю, весь смак навіть не в отриманні прибутку, це скоріше як…, – замислюється дивлячись вгору, – як бонус за старання, а от що насправді важливо, то це пристрасть, азарт, люди з якими ти ведеш справу, розуміння того, що ти все зробив правильно, коли отримуєш результат. 

Не можу не погодитись з ним, але наразі мене хвилює інше – я застряг. Я застряг в цьому маєтку через Аделіну, яка прийняла запрошення Кости, а той в своєю чергою вирішив, що і я погодився. Як не крути, а після його слів, я не можу дати задню, бо це означатиме, що, по-перше, він помилився, по-друге, я знову відмовився від запрошення, а по-третє, він вирішить, що я та сама ненадійна кулька, яка скоро вибухне. 

Те що вибухну, то тут до ворожки не ходи, але станеться це не через втому чи вигоряння на роботі, а через одну білявку, що вешталась вночі замість того щоб спати, а тепер я маю ще два дні стирчати в Римі.

Аделіна

– Можна? – крізь прочинені двері лунає голос Ноелії. 

– Звісно, проходь.

– Бонжорно, Аделіна! – бадьоро заходить до кімнати дівчина. – Дівчата бачили тебе у вікно, а раз ти вже прокинулась, я принесла тобі речі. Не думаю, що ти захочеш одягати вчорашню сукню, – кладе на ліжко ніжно жовтого кольору сарафан. Ти трохи вища за мене, тому вона може бути на тобі трошки короткою.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 37 38 39 ... 77
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мій недолугий бос, Ксенія Стрілець», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Мій недолугий бос, Ксенія Стрілець"