Читати книгу - "Джерело, Ларія Ковальська"

      На початку березня Артему дозволили забрати сина з лікарні. Він попросив Тараса приїхати за ними машиною. Артем тримав маля, а на очах бриніли сльози. Його підтримували батьки, але він все одно дуже хвилювався. Матір перший час мала допомогти з дитиною. Потім він буде шукати няню. Батьки Емми не дуже цікавились дитям, їх більше хвилювало здоровя доньки. Вже йшов другий місяць, як Емма потрапила в аварію і щодня лишилось все менше шансів на її одужання. Це дуже гнітило Артема, він хотів, щоб у його сина була мама.

- Я готовий їй все пробачити, готовий виконувати всі її забаганки, аби тільки вона була поряд із нашим синочком.  – Якось зізнався Тарасу Артем.

- Будемо надіятись на краще, брате! – Підтримав його Тарас. Бо і сам тепер жив однією надією, що все зміниться на краще.

      Артем попросив Тараса поїхати на деякий час в Румунію, де він відкрив філіал, але не завершив ще всі справи. Тарас погодився. Яка йому різниця де працювати. Він готовий був там провести всю весну, а от влітку має обовязково повернутись  додому, бо вірив, що і Соломія повернеться.  

       Майже три місяці Тарас провів за кордоном. Чужа країна, чужі люди і дуже багато роботи – це все, що оточувало Тараса під час цього відрядження. Іноді ще були розмови по телефону з рідними. Від них він дізнався, що Емма все ж прийшла до свідомості. Її стан був дуже важкий, але з’явилась надія на її одужання. Казали, що Артем розривається між нею і дитям. Він дуже любив синочка, майже весь час проводив із ним, а коли Емма вийшла з коми, то щодня провідував її і розповідав все про їхнє дитя. Еммі подобалось слухати ці розповіді і вона хотіла якнайшвидше повернутись додому, щоб побачити сина. Артем і Емма помирились, і тепер мови про розлучення не було. Артем хотів, щоб у його сина були і батько, і матір. Хотів, щоб у нього була міцна і щаслива сімя. І з кожним днем шанси на це зростали.

     Коли Тарас повернувся додому, Емму вже виписали з лікарні. Тарас розумів, що має провідати її, але йти до них сам не наважувався. Якось він домовився піти до них разом із батьками. Накупивши подарунків, вони пішли до них в гості. Зустріли їх досить тепло. Емма ще була слабкою  і більшість часу проводила у ліжку. Артем допоміг їй перейти на канапу у вітальні, щоб вона теж змогла побути з усіма, а потім запропонував гостям каву з тортом. Всі сиділи і мило розмовляли. Малюк спокійно спав в сусідній кімнаті. Артем розповів, що перед тим він із сином довго гуляв на вулиці, там хлопчик заснув та й спить досі. Емма поки лише іноді виходить лише на балкон, ходити їй ще важко, проте вона вже бере дитя на руки, пригортає до себе і багато з ним розмовляє.

- Тепер наш Андрійко щасливий, бо з ним поряд і мама, і тато. Та й бабусі з дідусями часто нас навідують! – Сказав Артем. Його очі світились щастям. В очі Емми Тарас уникав дивитись.

     Та сталось так, що він на деякий час лишився в кімнаті з Еммою сам на сам. Артем поніс на кухню брудні чашки. В цей час заплакав малюк і мама Тараса побігла до нього, бо Еммі було важко підійматись. І той же момент до батька подзвонили і він теж вийшов з кімнати. Тарасу було геть незручно в цій обстановці і він, підвівшись зі свого місця, сказав:

- Піду погляну, що там робить Артем… - Він вже рушив, але Емма крикнула у слід:

- Тарасе! – Тарас оглянувся, але до Емми близько не підходив, аби знову чого не трапилось.

- Тарасе, я хочу подякувати тобі за допомогу. Без тебе я б, напевно, тут зараз не була б…

- Будь ласка. – Коротко відказав Тарас.

- Мабуть, я багато в чому була неправа.

- Мабуть. Але, сподіваюсь ти тепер це усвідомила і більше не робитимеш колишніх помилок. Заради Артема, заради сина, бо вони обоє заслуговують на щастя.

- І ти, Тарасе, теж заслуговуєш на щастя! – З кухні вийшов Артем. Він підійшов до Тараса і поплескав його по плечі. – Ти найкращий брат, Тарасе! Ми тобі за все дуже вдячні і я вірю, що і ти знайдеш своє щастя!

- Дякую, тобі брате. Ти знаєш, що завжди зможеш розраховувати на мою підтримку. А зараз я вже піду. Вам потрібно вже відпочивати. Мої батьки теж довго не затримаються.

     Тарас пішов до машини. Батьки приїхали на своїй, тому він не став їх чекати. Теплий червневий вечір плавно перетворювався в ніч. Рік тому був схожий вечір. Тоді він стурбований безліччю проблем, що випали на його долю, поїхав до дідуся. Ліг спати, а рано-вранці прокинувся і пішов до джерела шукати розради у джерельній воді. Тепер все було по іншому. Він помирився з братом, в Артема все налагодилось із дружиною, здається мало б бути і в Тараса все добре, бо ж тоді це було найбільшою проблемою Тараса. Рік тому він ще не знав, що біля джерела зустріне ту, що змінить все його життя. Раніше Тарас планував успішно працювати на своєму підприємстві, розширити його, одружитись, народити дітей. Тепер це все для нього перестало бути важливим. Зараз він хотів одного – щоб Соломія була поруч. Юна красуня так полонила його серце, що він не уявляв свого життя без неї. Дідусь казав, що розмовляв із нею. Отож, вона знає, що він ні в чому перед нею не завинив, вона не могла не повірити дідусеві! Тому вона приїде. Обов’язково  приїде і прийде до джерела, а він там вже чекатиме на неї. Так вирішив Тарас і цього ж вечора поїхав до джерела.