Читати книгу - "Чужим життям, Ганна Зюман"

Столиця

Столиця зустріла нас брудними темними вуличками околиць і халупами, що розвалювались.

Окраїна, в будь якому світі залишається окраїною.

Втім, чим ближче ми під'їжджали до центру, тим ширше й чистіше ставали вулиці та дедалі частіше з'являлися ліхтарі.

Я дивилася усіма очима й навіть встигла посваритися з Альбертом, який був категорично проти відкритих фіранок на вікнах.

Особняк графа Форнскі виявився неподалік центру й виходив на широку вулицю красивою кованою огорожею з віковими деревами за нею. Будинок був у глибині саду, і з вулиці проглядалися лише високі вікна, що світилися.

Це добре, бо не люблю, коли вікна виходять прямо на проїжджу частину.

Герцог востаннє уточнив, чи не погоджуся я таки жити в його особняку, але я відповіла, що наша домовленість залишається незмінною.

Особняк графа був великою двоповерховою будівлею з широкими сходами, що вела до величезних, прикрашених тим самим куванням дверей.

На порозі на нас нетерпляче чекав господар.

На мій подив їм виявився високий, дуже симпатичний чоловік до тридцяти років.

Від подиву я трохи забарилася, що не вислизнуло від уважного погляду герцога.

Я чекала, що Ертран Форнскі, старший брат, такий собі старець, вибілений сивиною, з величезним сімейством навколо крісла-гойдалки з картатим пледом, і аж ніяк не красень-блондин з ясними блакитними очима.

Побачивши мене, граф одразу ж поспішив назустріч, швидко спустившись сходами.

— Міледі, дозвольте представитися, граф Ертран Форнскі.

— Яніна Яленська, — відповіла я, простягаючи руку, яку граф відразу обдарував легким поцілунком.

— Мій будинок повністю у вашому розпорядженні, леді Яніна. Ви надали мені велику честь, погодившись стати моєю гостею, — розплився в чарівній усмішці граф, а герцог ще більше насупився. — Чи можу я розпорядитися щодо вашого багажу?

— З багажу у мене з собою тільки кіт, — я кокетливо усміхнулася графу, — але він може сам себе донести. Бас, спускайся.

Бас легко зістрибнув з даху диліжанса та сів біля герцога, а той у відповідь злегка почухав його за вухом.

Зрадник.

В черговий раз подарувавши мені сліпучу усмішку, граф запропонував нам пройти в будинок.

Хол будинку виявився просторим і світлим, а велика кількість свічок і лампадок створювала настрій дитячої казки.

— Граф, — нарешті подав голос герцог, — можу я поговорити з вами наодинці?

— Звичайно, Ваша Світлість, прошу вас до мого кабінету. Леді, — граф знову повернувся до мене, — змушений ненадовго покинути вас. Слуги поки що проводять вас у вашу кімнату. Сподіваюся, вона вам сподобається, — мені знову була послана дивовижна усмішка, на яку неможливо не відповісти.

— Яна, завтра до одинадцятої години я пришлю за тобою екіпаж, — Сандр підкреслено звернувся до мене на «ти».

— Як домовлялися, Аль, — я не залишилася в боргу, чим викликала легке здивування на обличчі графа. Але треба віддати йому належне, він відразу ж постарався приховати його за черговою посмішкою.

— Доброї ночі, — герцог поцілував на прощання мою руку, затримавши її трохи довше, ніж потрібно.

— Доброї ночі, — попрощалася я.

— Маф, — позіхнув Бас.

— І тобі, Бас, доброї ночі. Бережи свою господиню, пам'ятай, про що ми домовлялися.

— Мпф, — буркнув Бас і нахабно відтіснив своєю тушею мене від Ертрана, чим викликав вже неприховане здивування графа і зухвалу усмішку герцога.

Ну, зачекайте, я вам обом це пригадаю.

Кімната, яку мені виділили, опинилася у найніжніших сіро-салатових тонах із легкими акцентами блакитного текстилю.

Дуже стильно та красиво.

Попри те, що називалося це кімнатою, кімнат насправді виявилося дві — вітальня та, власне, спальня. Також ще була гардеробна та ванна.

Поки я оглядалася, а Бас примірявся до волохатої шкіри якоїсь невідомої мені тварини перед каміном, у кімнату увійшли три жінки.

Як з'ясувалося, одна з них була приставлена ​​до мене покоївка, дві інші модистки, яким необхідно було за дві години встигнути зробити мені сукню на вечерю, благо вони здогадалися принести з собою якісь напівготові частини суконь. Також вони заявили, що їм наказано надалі якнайшвидше поповнити мій гардероб.

Цікаво, хто за це все платитиме? Поповнення гардеробу навряд належить до прояву простої гостинності.

Дозволивши себе крутити, повертати, одягати, роздягати та обміряти, я обмірковувала свої подальші дії.

Те, що граф молодий, дещо змінювало мої плани. Тепер треба було дізнатися, чи він одружений та що йому встиг повідомити через листи Йоган.

Про дуже близькі та довірливі стосунки братів я знала, але якщо раптом, і не дай Боже, Ертран виявиться неодруженим, чи не почне він розпускати руки? Він, звичайно, нічого так, але якось я зовсім не готова до деяких відносин.