Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Час перед свiтанком, Сомерсет Вільям Моем 📚 - Українською

Читати книгу - "Час перед свiтанком, Сомерсет Вільям Моем"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Час перед свiтанком" автора Сомерсет Вільям Моем. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 37 38 39 ... 70
Перейти на сторінку:
була нелегка справа для двох жінок підняти Роджера по драбині на сінник. Вони поклали його на купу сіна.

- О, мій бідний хлопчик, - сказала пані Хендерсон, коли він розповів їм цю частину історії.

- Я був дуже радий відправитися на сіно, - посміхнувся Роджер. - Дивно, як зручно ви можете влаштуватися, коли звикаєте до цього, і в будь-якому випадку це було до біса краще, аніж в таборі для полонених. Знаєте, мені було в цілому досить добре.

Він провів десять днів на цьому сіннику. Бо наступного ранку він був такий хворий, що про його відправлення не могло бути й мови. Жанетта, так звали дівчину, привела фермера до нього; чоловік сердито подивився на нього, а потім, не кажучи ні слова, знову спустився по драбині. Його невістка послідкувала за ним. Роджер здогадався, що сталася запекла сварка, але він відчував себе занадто погано, щоби непокоїтися. Він міг тільки покластися на силу цих двох вольових жінок над переляканим, малодушним чоловіком. Через годину Жанетта повернулася і сказала, що її свекор погодився дозволити йому залишитися поки він не стане достатньо здоровим щоб піти. Вона принесла йому молока і їжу; він не міг доторкнутися до їжі, але жадібно пив молоко. Нога його не сильно турбувала, як і подряпина на обличчі, але плече боляче пульсувало. Його лихоманило. Йому ставало все гірше і гірше з плином дня, і тією ніччю він вже був у стані марення. На наступний день йому було не краще. Він не був впевнений, чи це була третя чи четверта ніч, коли він почув інші кроки, крім кроків Жанетти на драбині. Це був кінець, подумав він; або жандарм, або людина з гестапо. Він був занадто слабкий, щоб чинити опір. Але це був сільський лікар, якого Жанетта, налякана його станом, вмовила під секретом прийти і оглянути його. Він був грубим, незграбним чоловіком, який виглядав так, ніби більше звик лікувати тварин, ніж людей, і який явно нервував через те, що робив, але він не був некомпетентним, він промив і перев'язав рани Роджера і дав йому аспірин. Після цього він приходив щоночі. Роджер почав поправлятися. Він був сильним чоловіком, молодим і в хорошому стані; відчуваючи себе краще з кожним днем, він проводив довгі години на самоті, будуючи плани своєї втечі. Він дивився на свої карти, коли на нього напали парашутисти, і втратив їх, коли вистрибнув з машини і побіг до мосту, тому, щоб вирішити, який маршрут вибрати, він повинен був покладатися на свої власні недостатні знання місцевості і на те, що він зміг дізнатися від Жанетти. Вона все життя прожила в околиці, і така інформація, яку вона могла дати йому, про те, що лежало поза нею, була недостовірною. Його задум полягав у тому, щоб дістатися моря, а потім змусити рибалку переправити його через Канал. Він радів, що у нього було достатньо грошей, які робили людину цінністю у ці часи. Новина, яку принесла Жанетта, була поганою; вона сказала, що британська армія у Фландрії здалася, а французи відступали. Вега тепер був командуючим і відводив свої війська з ідеєю розпочати контрнаступ у відповідний момент і відкинути бошів назад до власних кордонів. Роджер не знав, у що вірити. Він не міг подумати, що це правда, що британці здалися, але він знав, в якій небезпечній ситуації опинилися вони, через капітуляцію бельгійського короля, і скоріш внутрішнє чуття, а не розум змусило його відмовитись вірити в це.

За словами Жанетти, все це селище кишіло німцями, і виглядало так, ніби його єдиний шанс пробратися був у маскуванні. Він запитав її, чи може вона дати йому одяг, в якому він міг би пройти непомітно. Вона запропонувала костюм чоловіка.

- Він приблизно вашого розміру, - сказала вона.

Одного разу вночі вона принесла йому, загорнутим у великому клунку, і він приміряв його. Рукава для нього були короткими, штани теж, але він міг його носити. Він мав смішний вигляд, але так одягненим ніхто не сприймав би його за британського офіцера. Щоб тренувати кінцівки, він по півгодини за раз ходив туди-сюди по сіннику. Тепер він міг ходити без великого болю. Двома ночами після того, як вони лягали спати на фермі, він сповзав на низ і деякий час ходив вздовж дороги. Від цього в нього паморочилось в голові і він був виснажений, коли повертався. Одного разу вранці, коли Жанетта принесла йому їжу, що вона робила невдовзі після світанку, а потім знову, коли наступила ніч, вона сказала йому:

- Я ось подумала. Що ви будете робити з документами? Жандарм може зупинити вас і попросити їх.

- Я думав про це. Я думаю, що зможу пройти як бельгійський біженець, і скажу, що вони були вкрадені у мене по дорозі.

- Це небезпечно. Я дам вам мого чоловіка.

- Хороша дівчинка.

Вона справді була перлиною. Це пласке просте обличчя, похмурий рот і холодні проникливі очі не вказували на її характер. Роджер помилився в ній. У своїй грубій, непривітній манері вона була дивовижно доброю. Її поведінка доводила її хоробрість, наполегливість і співчуття. Коли Роджер намагався висловити дещо з його подяки за все, що вона зробила, вона лише зробила жест нетерпіння.

- Нема за що, - сказала вона. - Я б зробила те саме для будь -кого. - Вперше він побачив на її обличчі щось на зразок посмішки. - Ви такий вишуканий чоловік. Була б ганьба дозволити бошам отримати вас.

Одного разу вранці вона прийшла дещо пізніше, ніж це було її звичкою. Сонце зійшло вже з годину.

- Доброго ранку, Жанетта, - сказав він весело. - Я думав, що ви мене забули.

- Мені довелося чекати, поки старий зійде з дороги.

- О, чому? Він знову став злим? Як щодо трохи їжі? Я вмираю з голоду.

- Слухайте, ми тримали вас так довго, скільки ми могли. У селі є німці, і старий наляканий. Кажуть, що застрелять будь-кого, хто надасть притулок англійцю.

- Чарівні люди. - Він весело кивнув. - Добре. Я вийду сьогодні ввечері. Я став достатньо сильним.

- Старий пішов у село, і ми не знаємо чому. Ви повинні піти зараз. Перевдягніться в одяг мого чоловіка. У мене всі документи готові, і на вас чекає чашка кави.

Було цілком зрозуміло, що Жанетта думала, що її свекор

1 ... 37 38 39 ... 70
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Час перед свiтанком, Сомерсет Вільям Моем», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Час перед свiтанком, Сомерсет Вільям Моем"