Книги Українською Мовою » 💛 Інше » Любовні елегії. Мистецтво кохання 📚 - Українською

Читати книгу - "Любовні елегії. Мистецтво кохання"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Любовні елегії. Мистецтво кохання" автора Публій Овідій Назон. Жанр книги: 💛 Інше / 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 37 38 39 ... 55
Перейти на сторінку:
справедливість сама.

Тож віроломній нехай віроломством одміряно буде,

   Приклад лихий подала — цим же хай сплатить тобі.

Важить немало й сльоза, зворушиш і кремінь сльозами,

[660]   Зможеш — хай лиця твої вогкими будуть од сліз.

А не сплакнеться тобі (сльоза не приходить на виклик) —

   Пальцем вологим тайком ти по очах поведи.

Як не вмовляй, а що ті вмовляння без поцілунків?

   Не поцілує тебе — ну тоді сам поцілуй!

Може, пручатись почне, може, вилає, але насправді,

   Хоч і пручатись почне, — хоче, щоб ти переміг.

Тільки ж не грубо зривай із ніжних губ поцілунки,

   Щоб не жалілась вона — от неотеса, мовляв!

Хто ж цілунок зірвав, а на більше і не спромігся —

[670]   Вартий утратити й те, що перепало йому.

А поцілунок — хіба ж то не крок до здійснення мрії?

   Соромно, кажеш? Та ні: сором — глупота твоя.

Кажеш, насильство? Хай так, але — приємне дівчатам:

   Щó так їх вабить, на те — начеб із примусу йдуть.

Силою схилиш до втіх — усяка зрадіє тій силі

   Й навіть зухвальство твоє буде приймати як дар.

А не торкнеш, хоча міг, — удаватиме радість обличчям,

   Серцем до тебе, однак, — певен я, — чутиме жаль.

Силою Фебу взяли{179}, та й сестра її звідала силу, —

[680]   Й не нарікали на тих, хто перемогу здобув.

Річ усім знана, однак, не зайве про те нагадати,

   Як із Гемонії муж взяв Лікомеда дочку{180}.

Вже пастухові-судді горезвісну дала нагороду

   Перша з-між трьох, що зійшлись побіля Іди богинь.

Вже із далеких країв прибула до Пріама невіста —

   Впевнено в Трої самій грецька осіла жона.

Вслід за ображеним мужем тоді все еллінське військо

   Рушило: біль одного спільною справою став.

Сам же Ахілл (був би сором, якби ж не з волі Фетіди!)

[690]   Одягом довгим ховав стать чоловічу свою.

Не за своє, Еакіде, ти взявсь! Чи тобі прясти вовну?

   В інших Паллади трудах славу собі добувай!

Що тобі кошики ті? До щита в тебе звикла лівиця,

   В правій — вовни клубок… Так ти на Гектора йдеш?

Геть веретено одкинь, знаряддя марудної праці, —

   Списом важким потрясай, що з Пеліонських гаїв.

З Деїдамією в спальні одній випадково лишившись,

   Пристрасті не вгамував — сам себе видав Ахілл.

Силі ж таки (треба вірити в те) вона піддалася,

[700]   Потай жадала й сама, щоб подолали її.

«Не полишай!» — до Ахілла вона: він іти поривався,

   Вже ж бо не прядку в руці — грізне оружжя тримав.

Де те насильство тепер? Чому так ласкаво вмовляєш,

   Деїдаміє, того, хто тебе силою взяв?

Так-бо вже є: почати самій — і негоже, і сором,

   Інший коли розпочне — о, тоді солодко їй!

Декотрі з чоловіків, на красу свою зарозумілі,

   Ждуть, поки жінка сама кине їм перше слівце.

Ні! Чоловік має і підійти, і першим просити,

[710]   Ну а тоді вже вона згідно йому хай кивне.

Щоб піддалася, благай: благання — понад усе їй;

   Як то усе почалось, як закохався, зізнайсь.

Сам же Юпітер до героїнь підступався благально —

   Першою жодна із них не спокушала його.

Може, відчуєш до тих умовлянь якусь нехіть у неї —

   Перегоди якийсь час, щезни їй з-перед очей.

Що не дається — на те летимо, що до рук йде — немиле:

   Надто аж не налягай, щоб не набриднути їй.

А що здобути б хотів — не завжди у тім зізнавайся:

[720]   З дружби, мов з зав’язі цвіт, хай визріває любов.

Строга, бачив я сам, м’якою од того ставала,

   Хто залицяльником був — потім коханцем ставав.

Для мореплавця блідість лиця — то геть не окраса:

   Сонце й солона вода смалять його день у день.

Блідістю б не хизувавсь і рільник, що оре просто неба,

   А чи двозубцем важким брилу б’є з-під лемеша;

Так і тобі, хто прагне вінок Паллади здобути,

   Соромом, певно, була б тіла твого білизна.

Блідне хай — хто закохавсь; ознака й окраса коханця —

[730]   Блідість. Перечити це — дурневі в пору хіба.

Був же блідий Оріон, як за Сідою бігав лісами,

   Дафніс рум’яним не був — горду наяду кохав.

Має і худість вагу: про твій стан вона каже; і ще ось:

   Голову вкрити плащем також не май за ганьбу.

Й неспані ночі — добро: від безсоння ти похудієш;

   Біль і неспокій душі — вияв палкого чуття.

Щоб домогтися свого, нещасливця вдавай, тоді кожен

   Не омине співчуттям: «От хто всихає з жаги!»

Праведне й кривдне, що не кажи, змішалися нині:

[740]   Дружба — один тільки звук; вірність — одна лиш мана.

Ти полюбив? Перед другом, гляди, не вихвалюй обранки:

   Радо повірить тобі, радо й підмінить тебе.

«Так, але ж Актора внук не поквапивсь на ложе Ахілла,

   Федри, що в цноті жила, і не торкнувсь Пірітой,

А Герміону Пілад не інакше любив, як Палладу —

   Феб, як сестрицю свою — два Діоскури-брати».

Хто б сподівався на це — краще яблук на тамариску

   Хай сподівається він, меду — на хвилях ріки!

Милим є тільки порок; на умі — лиш своя насолода:

[750]   Ближньому більше допік — більшої втіхи зазнав.

Отже, не ворога (от дожились!) стережися, коханцю —

   Вірних, кажу, уникай, щоб у безпеці ти був.

Родича, брата свого бережись, наймилішого друга:

   Вся ця громадка тобі справжнього страху завдасть.

А під кінець ще таке: на вдачу дівчата бувають

   Різні; до сотень сердець — сотні підходів шукай.

Вдатна й

1 ... 37 38 39 ... 55
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Любовні елегії. Мистецтво кохання», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Любовні елегії. Мистецтво кохання"