Читати книгу - "Командирка, Сергій Фішер"

Його голос звучав щиро, і Арія, яка звикла розпізнавати брехню, відчула, що він говорить правду. Принаймні, зараз.

– Ми приїхали, – сказав Ерік, зупиняючи машину перед високим будинком із білого каменю. – Розкішна в'язниця моєї матері.

Він повернувся до Арії:

– Дотримуйся плану. Ти моя асистентка, я п'яний і розлючений через зраду батька. Охоронці звикли до таких моїх появ.

Арія кивнула, і вони вийшли з машини. Ерік одразу змінився – його постава стала менш зібраною, у ході з'явилося погойдування, а на обличчі виникла безглузда посмішка.

– Хей, хлопці! – гучно привітав він охоронців біля входу. – Як справи в моїй улюбленій команді нянь?

Охоронці переглянулися – явно звикли до такої поведінки. Один з них, старший, виступив наперед:

– Пане Чан, ваша мати відпочиває. Можливо, варто повернутися завтра?

– Відпочиває? – Ерік невесело засміявся. – Після того, що зробив мій батько? Та вона, мабуть, плаче в подушку! Я повинен бути поруч. Родинна підтримка і все таке, знаєте.

Він похитнувся, ніби втрачаючи рівновагу, і Арія швидко підхопила його під руку.

– І хто це? – охоронець підозріло оглянув дівчину.

– Моя нова асистентка, – Ерік підморгнув. – Гарненька, так? І дуже... дуже ефективна.

Охоронець зітхнув:

– Ви ж знаєте правила, пане Чан. Ніяких відвідувачів без дозволу.

– Ой, та годі тобі, Марко, – Ерік поплескав охоронця по плечу. – Мені потрібна допомога з документами для завтрашньої інспекції. Директор Санін особисто доручив. Хочеш, щоб я йому зателефонував і сказав, що ти заважаєш?

При згадці Саніна охоронець напружився, потім неохоче кивнув:

– Добре. Але ми повинні перевірити її.

– Звісно, звісно, – погодився Ерік. – Шукайте, де хочете. Я не проти.

Він знову підморгнув, викликаючи у охоронця відразу. Швидкий, але ретельний обшук Арії не виявив нічого підозрілого – зброю вона заховала у спеціальній кишені, яку імперські охоронці, звикші до стандартних протоколів, зазвичай не перевіряли.

– Проходьте, – нарешті сказав охоронець. – Але ми повідомимо директора Саніна про відвідувача.

– Валяй, – недбало кинув Ерік. – Ми з ним і так скоро побачимося. Велика ніч, багато роботи.

Вони увійшли до просторого холу будинку. Всередині було тихо, лише приглушене світло створювало ілюзію вечірнього затишку. Але Ерік помітив, як у кутку зали завмер ще один охоронець, який пильно стежив за ними.

– Мамо! – гучно покликав Ерік. – Твій улюблений син повернувся!

З верхнього поверху почулися кроки, і на сходах з'явилася елегантна жінка середніх років із втомленим обличчям. Мати Еріка виглядала виснаженою, але тримала спину рівно, зберігаючи гідність навіть у цій ситуації.

– Еріку, – її голос звучав спокійно, але з ледь помітним напруженням. – Я не очікувала тебе так пізно.

– О, то я повинен записуватися на прийом до власної матері? – він засміявся, хитаючись у бік сходів. – Після всього, що сталося?

Жінка зітхнула і спустилася вниз:

– Ходімо до вітальні. Не варто обговорювати сімейні справи в холі.

Коли вони увійшли до просторої вітальні, вона помітила Арію:

– А це хто?

– Моя нова асистентка, – відповів Ерік, падаючи на диван. – Мені потрібна допомога з паперами. Директор Санін завалив мене роботою.

Мати Еріка уважно подивилася на дівчину, потім на сина:

– Ти знову пив.

– А ти б не пила? – гірко запитав він. – Після того, як твій чоловік виявився зрадником Імперії?

Жінка здригнулася, ніби від удару:

– Твій батько не зрадник. Це якась жахлива помилка.

– Звісно-звісно, – Ерік махнув рукою. – Просто співпадіння, що його заарештували за державну зраду. І зовсім не він планував допомогти Лу втекти.

Мати підійшла до нього, її очі спалахнули гнівом:

– Досить, Еріку. Не смій говорити так про батька.

Ерік витримав її погляд, потім раптом підвівся і озирнувся, перевіряючи, чи немає охоронців поблизу. Потім нахилився до матері і прошепотів так тихо, що навіть Арія ледве розчула:

– Мамо, послухай мене уважно. Батько в небезпеці. Лу в небезпеці. І ти теж. Ми повинні вивезти тебе звідси.

Жінка відсахнулася, шоковано дивлячись на сина:

– Про що ти...

– Тихіше, – Ерік вказав на стіни. – Тут камери і мікрофони. Вдавай, що ми сваримося. – Він знову заговорив голосніше: – О, то тепер ти його захищаєш? Після всього, що він зробив?

Мати на мить розгубилася, але швидко зрозуміла гру:

– Твій батько завжди думав про благо Імперії! І про вас із Лу!

– Благо Імперії? – Ерік жорстко засміявся. – Та він планував вивезти Лу з країни! Вона тепер у бігах, ти знаєш? Її розшукують як зрадницю!