Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Цифровий, або Brevis est 📚 - Українською

Читати книгу - "Цифровий, або Brevis est"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Цифровий, або Brevis est" автора Марина та Сергій Дяченко. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 38 39 40 ... 101
Перейти на сторінку:
«Я увімкнула комп’ютер на півгодини, щоб посидіти в чаті. Отямилася перед порожнім екраном. Я думала, це вірус. Туманно пам’ятаю, як я щось там перемикала — гадки не маю, як воно все влаштовано, я ніколи не відкривала цих папок…»

«…Якби я не знав цієї людини — не повірив би. Говорить, відкрилася картинка й одразу пропала, а він почав сам, своїми руками, форматувати диск. Інформацію, звісно, можна витягти, але скільки мороки!»

Арсен почухав перенісся. Під вікном співали птахи, безтурботно, радісно; пахло лісом і хвоєю.

Він спустився в хол. Аня, з мокрим голчастим волоссям, сиділа в кріслі перед темною плазмовою панеллю на стіні. На колінах у неї був ноутбук.

— Нова залипуха пішла по мережі, — сказав Арсен, звертаючись до коротко стриженої потилиці. — Вірус, що вражає не машину, а користувача. Тепер доведеться працювати, дивлячись у дзеркало. Щоб не скам’яніти від погляду василіска.

— Гарна назва для віруса — «Василіск», — не обертаючись, сказала Аня. — Хоч «Орхідея» мені подобається більше.

* * *

— …Ну чого ти йому не простиш, якщо я простила? Він мій однокласник, зрештою! Я сама вирішу наші з ним…

— Він у тебе вистрілив!

— Ти що?! Це ж гра! Він мишкою клацнув!

— Він вистрілив у тебе. Заради свого паршивого авторитету! Паскуда він, цей твій Сніжицький. Я нічого не хочу з ним…

— Це гра!

— Ну що ти вперлася?! Хочеш — іди, грай з ним. Я не буду.

Дівчинка з довгим каштановим волоссям різко піднялася з лави і, широко крокуючи, вийшла за межі кадру. Мар’яна Чабан подивилась їй услід, беззвучно сказала — «дурна». Потім опустила голову й замислилась.

— Це що, твоя однокласниця? — запитала Аня в Арсена. — Їй на вигляд років шістнадцять, якщо не більше!

— Статеве дозрівання дівчат, — сказав Арсен нудним голосом, — настає в середньому на два-три роки раніше, ніж…

У кадр увійшло троє хлопців. Мовчки сіли на лаву поруч з Мар’яною. Арсен насторожився. Чорнявого Брюса Іванченка серед них не було.

— Ми тут побазарили, — сказав коротко стрижений кремезний хлопець, з вигляду старший за інших. — Словом, хто завтра спізниться — тому навішаємо свистулів після гри. Ви з подружкою щоб у десять сорок п’ять були в бібліотеці як зайчики. Будете броню нам точить у дурбудиночку. Тобто в турбудиночку. У Змій два стволи додалося — погані діла.

Мар’яна слухала з кам’яним лицем.

* * *

На другий день усі гравці ввійшли в гру моментально й майже одночасно. Запізнень не було. Не було й Баффі. Мар’яна з’явилася перед корпусом, але з виразу обличчя її персонажа нічого не можна було збагнути.

— Командир, у нас проблема, — написав у чаті один хлопець. — Ця дурка…

— Заткнися, — велів Арсен. — Я забороняю їй з’являтись у грі тиждень. Ясно? Це мій наказ. Без його спеціального скасування вона не гратиме. Її ноутбук одержить той, хто найбільше відзначиться в бою.

Розпорядження зустріли з ентузіазмом; не було ні хвилини на балаканину — йшла гра, велика гра, і розвідники донесли, що загін клану Змій переходить футбольне поле.

Клан Черепах скористався моментом і захопив дитячий майданчик — маленький замок, оточений частоколом з цілих колод, гойдалку та гірку. Споруда була непотрібна сама по собі, однак давала кожному бійцеві клану додаткове очко захисту. Та й обороняти його було просто, вистачало одного сторожа із залізним прутом на вході. Арсен не міг не віддати належне суперникам: і Аня, й Толік грали раціонально, напористо і з фантазією.

Черговий раунд закінчився з незначною перевагою Черепах; на другому місці за впливом і силою виявилися Змії, а Ящери — з крихітним відставанням — на третьому місці.

— Максиме, — Арсен зупинився поруч зі столиком, за яким керівник програми неквапливо поїдав гуляш, — а у спальнях ви встановили камери спостереження чи чомусь ні?

Максим прожував шматок м’яса й тільки потім відповів:

— Я розумію твій сарказм. Ні в спальнях, ні в туалетах, ні в душових ніяких камер немає — тільки там, де прийнято відкрито з’ясовувати стосунки. І це не шоу, Арсене. Це серйозний експеримент.

* * *

Всі спроби фізкультурника реалізувати в таборі спортивну програму закінчувалися невдачами. На третій день зміни відбувся турнір з настільного тенісу, в якому брали участь переважно дівчата. На четвертий день відкрився футбольний чемпіонат — і відразу закрився через недобір у командах. Щовечірній волейбол «у коло» збирав щораз менше охочих. Незабаром з’ясувалося, що представники різних кланів не бажають грати одне з одним, і одне велике коло розпалося на три.

Табір поділився на три кольори. Ніхто не виходив з корпусу без кольорової кепки з емблемою клану. Вихователі — їх було мало, їхні функції зводилися до того, щоб заганяти вночі відпочивальників у корпуси, а вранці стусанами піднімати на зарядку — розслабилися: підтримувати дисципліну на цій дивній зміні виявилося несподівано легко.

Одна з камер спостереження стояла в їдальні. У перші кілька днів кольорові кепки розсипалися по залі казна-як. Дуже скоро запанував командний дух: Ящери обідали у своєму кутку, Змії — у своєму, Черепахи — окремо.

Арсен запровадив для своїх штраф за балаканину в бібліотеці. Те саме — навіть раніше — зробили Аня й Толік. Тепер під час гри чулися тільки вигуки й лайки. Все спілкування — як і передбачалося грою — відбувалося в чаті, і тим, хто повільно набирав текст, доводилося висловлюватися знаками.

Йому хотілося загладити провину перед Мар’яною. Незабаром він перевів її з майстерні на оперативну роботу: розвідка, патрулювання, участь у захопленні нових об’єктів. Він майже не розмовляв з нею в чаті, прагнучи, щоб ніхто не запідозрив його особливого ставлення до Лессі. Мар’янин персонаж набирав рівні швидше за інших — вона справді старалася, швидко міркувала, час поза грою проводила з користю: саме вона, наприклад, розвідала дірку в паркані біля трансформаторної станції. У грі дірка виявилася точно в тому самому місці, що й

1 ... 38 39 40 ... 101
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Цифровий, або Brevis est», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Цифровий, або Brevis est"