Книги Українською Мовою » 💛 Короткий любовний роман » Суперечлива угода, Марса Чаунік 📚 - Українською

Читати книгу - "Суперечлива угода, Марса Чаунік"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Суперечлива угода" автора Марса Чаунік. Жанр книги: 💛 Короткий любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 5 6 7 8
Перейти на сторінку:
Глава 2

Посміхаючись, прямую до ліфта. За дві години моє реаліті-шоу стартує, якщо до того моменту Андрій Князевич не передумає. Пригадую, що спровокувало ту мою незаплановану появу в його офісі:

– Сабіно, доки я прикриватиму твої ляпи? – грізно карбує батько. – Набридло!

– Вибач! – винувато опускаю повіки з чітким усвідомленням, що цього разу мені моя витівка просто так не минеться.

– Що значить «вибач»? Ти хоч уявляєш чого вартувало залагодити той скандал? Невже так складно протриматися бодай останні тижні перед від'їздом без інцидентів. Твої вибрики коштують мені чималих нервів. Тому я не маю наміру й надалі пускати все на самоплин, – бачу що цього разу батько не  жартує, а злиться по-справжньому.

Пробую виправдатись, бо ту недолугу сварку в клубі розпочала не я. Тим паче не сподівалася, що молодша сестриця Ксюхи так познущається і зніме наші розбірки з Оксаною на свій ґаджет, а потім ще й запостить це неподобство в соцмережі.

І те, що після мого дзвінка та дурепа видалила свій пост, не врятувало мене від розголосу та гніву батька. Тато не завжди дослухається до моїх аргументів. Я також не завжди його чую. Конфлікт поколінь неминучий – запевняють психологи. Так і живемо – кожен у своїй шкаралупі, час від часу все-таки знаходячи компроміс.

– Тату, то сталося випадково! Не я починала, повір! – пробую тиснути на жалість, бо знаю – він мене любить. – Я виправлюся, обіцяю!

– Я знаю, що не ти затіяла ті розбірки. Однак це жодним чином не знімає з тебе відповідальність. Могла б просто промовчати, не реагуючи на її дотепи. Невже так складно? Тебе провокують, а ти ведешся, – тато на мить замовкає, смакуючи свою каву, а я задумуюся, що він стовідсотково має рацію. Картаю себе за свою недолугість. Я вчергове його підвела. Соромно. А він і далі мене добиває. – То що скажеш? 

– А що ти хочеш почути? – винувато зажурливо, за звичкою, хнюплюся. Але цього  разу це мене не рятує. 

– Сабіно, доню, ти постійно торочиш, що уже не маленька, а поводишся, як капризний підліток. Цього разу тобі все це так просто не зійде з рук. Я забираю машину. Блокую картки. Жодних нічних клубів, гулянок. І, якщо ти всерйоз хочеш мені щось довести, то у тебе з'явився шанс. Хочу впевнитись, що ти справді здатна поводитись відповідально, як доросла, – каже батько, продірявлюючи мене строгим поглядом. 

– Але ж…, – пробую заперечити, але він незворушний.

– Люба, навіть не починай, бо цього разу в мене увірвався терпець, – різко ставить горнятко з під кави на блюдце. Помічаю, як поривчасто пульсує жилка на скроні й нервово смикається його кадик. Тому більше навіть не пробую сперечатися.

–  Якщо ти наполягаєш, я згідна. Але як я маю це довести, щоб ти повірив? – серйозно задумуюсь. Я просто невезуча, а не безвідповідальна. Вічно вляпуюся в якусь халепу чи скандал через свій гострий язик. Але, як я йому це поясню? Тато ж хоче, аби я навчилася стримуватись і не лізла на рожен. Та у мене поки ніяк не виходить. 

– Все просто, – впевнено заявляє, ніби доносить до мене прописну істину. – Влаштуйся на роботу і протримайся там хоча б тиждень. І я поверну тобі всі твої привілеї, та зі спокійною душею знову відпущу на навчання до Лондона. 

– Ок, домовились! Що тут складного? – дивуюся.

–  Нічого. Але мова не про роботу офіціантки в кафе за рогом, – серйозно наголошує тато. – Це зможе кожен. Ти влаштуйся в серйозну компанію. Ну хоча б в якості помічниці, скажімо, якогось топменеджера чи комерційного, але не моїх друзів. Тоді зарахується.

– Тату, ти явно знущаєшся. Хто ж мене візьме на роботу без досвіду на таку посаду на тиждень. Навіть не всі твої друзі підуть на такі «жертви», якщо я озвучу їм термін. Ну, хіба що, аби догодити  тобі  чи мене потішити, – наводжу батькові аргументи, щоб пом'якшив умови його ультиматуму. Але з виразу його обличчя розумію, що цього разу у мене нічого не вийде. 

–  Сабіно, я ж насправді зовсім не наполягаю на роботі. Ти спокійно можеш цей тиждень провести вдома без жодних пригод, відпочиваючи. Ось головне – без пригод, зрозумій! Нагадую, у нас чудова бібліотека, кінозал, басейн. Скучно не буде, як і нічних клубів та гулянок. А подруг ти завжди можеш запрошувати в гості додому. На спілкування з друзями табу не накладаю. Так що вибір у тебе є. І він непоганий, – ну ось, тато, як завжди, дипломатичний у своїй непохитній строгості.

Але цього разу я вирішила таки спробувати вчинити інакше й довести йому, що зможу зробити неможливе – влаштуватися на роботу до того, хто мене точно не знає, як і ланцюжок моїх пригод, який шлейфом недоброї слави вперто за мною волочиться. Однак, рекомендацію у бойфренда подруги Світи все ж попросила, бо інакше ніяк.  І от що з цього вийшло.

Хто ж знав, що мені вже «поталанило» так невдало перетнутися з  самим Андрієм Князевичем. Співпало, що саме на нього я покладала надії з тим феєричним працевлаштуванням. Такий мій успішний робочий дебют тато, безсумнівно, б оцінив. А тепер я просто влаштую собі веселу забаву на тиждень… Прикольно! А ще вчора я так наполегливо діставала Світлану, щоб розвідала у свого Микити про уподобання і смаки його друга:

– Привіт, Світо! Можеш допомогти? Після вчорашнього нічного скандалу тато виставив мені ультиматум… Про деталі потеревенимо згодом. Зараз я обмежена в часі. Одним словом, я хочу дещо татові довести. Тому мені конче потрібно влаштуватися на роботу до нового кавового короля Андрія Князевича. А він, здається, товаришує з твоїм Паславським, –  з самого ранку поспіхом напосідаю на товаришку, бо тільки вона має спільну ниточку з тим мажором. 

– Та звісно ж, все що в моїх силах. Ми ж подруги. Що саме тобі потрібно – рекомендації чи інформація? – озивається Світа ще сонним голосом.

– В ідеалі все. Непогано було б розвідати його смаки, уподобання, хобі… Тобто максимум з того, що він ховає за сімома замками. Здогадуєшся? – хочу мати козир в рукаві, тому чіпляюся до подруги. Вона мені дещо завинила, то ж пора віддавати борг. Микиту вона розкрутить, не сумніваюся. Тому й прошу.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 3 4 5 6 7 8
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Суперечлива угода, Марса Чаунік», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Суперечлива угода, Марса Чаунік"