Читати книгу - "Солодка боротьба, Торі Шей"

— Це було абсолютно необхідно, — прошепотів я з невинною усмішкою.

Коли я обережно притулив пластир до її шкіри, мої пальці на секунду затрималися на її нозі. Вони холодні. Не скажу, що це мене втішає. Та й, чесно кажучи, трохи зачіпає, що вона тут, поруч зі мною, а я не маю можливості зігріти її. Але перед тим як продовжити й зробити щось безповоротно романтичне — наприклад, поцілувати її, — я тихенько відкашлявся, немов скидаючи з себе цю думку, і поглянув на неї з легкою іронією в очах.

— Знаєш, Ясмін, — усміхнувся я, все ще тримаючи її холодну ногу, — можеш не дякувати. Можеш не казати мені, що я твій герой і все таке. Це ж дрібниця, справді.

Дівчина прижмурила очі, зітхнула та видала щось схоже на смішок.

— Яка честь, пане Левицький.

Я повільно сів на стілець поруч, ніби нічого й не сталося. З усмішкою провів рукою по підлокітнику її стільчика, зупинившись на відстані, де мої пальці могли майже торкнутися її долоні. Майже дотик, але достатньо, щоб спіймати її увагу.

— Пані Ясмін, — з усмішкою почав я, поки мене не перебили.

— Час для торта! — урочисто оголошує ведучий, його голос прорізає загальний гамір, і всі вже з нетерпінням спрямовують погляди на величезний багатоярусний шедевр, що розмістили на столі посеред зали.

— Час для плану Б, — нахилившись ближче до Ясмін, тихо прошепотів я, відчуваючи, як її дихання затамувалось, і на мить вона злегка здригнулася.

— Боюся навіть питати, що це означає, — кидає вона, піднявши підозрілий погляд.