Читати книгу - "Бурштиновий Меч 2, Ян Фей"

.

Що його дійсно хвилювало, так це каравани, що залишали Мілководдя.

.

І звістка про недавні спостереження звірів.

?

Чи правда те, що сказав цей хлопець? Фірас, здавалося, щойно оговтався від шоку. За його словами, хтось бачив, як кіт перетворився на рибу. Чи це можливо?

Брандо довелося відвести погляд від карти. Він використав перо, щоб позначити місцевість, де нещодавно спостерігали звірі. Потім він повернувся і подивився на хлопця, як на ідіота. Звичайно, ні. У таких місцях, як заїжджий двір, циркулює багато новин, але більшість з них – це чутки. Якщо ви хочете знайти з нього корисну інформацію, ви повинні використовувати свій мозок.

.

Так воно і є. Я не очікувала, що будуть такі знання. Фірас показав погляд раптового усвідомлення.

Але його наречена, Лоренна, очевидно, розуміла більше. Вона прожувала це речення і підвела очі, щоб запитати: То яка інформація нам потрібна, Графе?

, ���

Почувши це, Брандо мусив внутрішньо зітхнути. Це було схоже на квітку, що застрягла в коров'ячому гної. Як і слід було очікувати від геніальної дівчини Круза, її реакція була набагато швидшою, ніж у звичайної людини. Він відклав карту вбік і дерев'яною виделкою перевернув смажену рибу на тарілці. Малоймовірно, що здобич, яку ми шукаємо, залишить свої сліди відкрито, але він все одно залишить деякі підказки. Корчмар сказав, що деякі мисливці зайшли в гору заздалегідь

.

Господи, ти підозрюєш, що вони були найняті Арреком в якості провідників? Почувши це, Принцеса Срібної Феї відклала ніж і виделку і підвела очі, щоб тихо запитати.

Зараз це лише підозра, відповів Брандо. Що стосується того, правда це чи ні, доведеться почекати і подивитися. Він виделкою відірвав шматок м'яса від так званого запеченого в солі лосося. Чіпкість м'яса змушувала його відчувати, що він відрізає шматок драконячої шкіри. Коли він поклав його в рот, сильний рибний смак змусив його насупитися і мало не виплюнути.

Після того, як він звик до вишуканої їжі на своїй території, він терпіти не міг грубих методів приготування їжі зовнішнього світу. Однак він все одно жував його, як шматок скелі, і ковтав. Виїзд на вулицю означав необхідність пристосовуватися до суворих умов. Без їжі не було б сил, і Брандо це розумів.

!

Але йому все одно довелося зітхнути. Було легко перейти від ощадливого до екстравагантного, але важко перейти від екстравагантного до ощадливого. Коли він починав у грі, він також їв ці речі, схожі на сміття. Він ковтав їх, як цілюще зілля, і в цьому не було нічого поганого. Але тепер він не витримав.

Це була так звана різниця в менталітеті.

Думаючи про це, він не міг не поглянути на інших. Скарлет і Фрея, які приїхали з сільської місцевості і жили простим життям, здавалося, не відчували нічого поганого в такій їжі. Їжа, яку вони їли в сільській місцевості Шаблі та Бучче, можливо, не краща за цю. Особливо для Скарлет було нелегко їсти гарячу їжу в дикій природі, і зазвичай тільки чорний хліб, твердий, як камінь, міг наповнити її шлунок.

Але Лоренна і Філас не змогли. Хоча їхні манери за столом були бездоганними, пара лише спробувала смажену оленину та відклала ножі та виделки. Метиша ж був більш елегантним. Принцеса Срібної Феї з'їдала по чуть-чуть-шматочку кожної страви на знак поваги до свого господаря. Але кожен раз вона з'їдала трохи менше, ніж в попередній раз. Потім вона граціозно відклала ніж і виделку. Звичайно, їй, як Героїчному Духу, не потрібно було їсти.

Ширсидів у неелегантній позі, спершись на палицю. Це був звичайний кленовий посох, і він мудро випив лише кілька ковтків фруктового вина. Поруч з ним Хіпаміра все ще молилася, зчепивши руки, а маленький принц з гірким обличчям дивився на смажене м'ясо та козяче молоко, що стояли перед ним, і здавалося, що він ось-ось заплаче.

.

Тільки гра Мейнільда вразила Брандо. Лицар дотримувався звичайної традильної традиції і за допомогою ножа відокремлював червону квасолю від рибного супу, а потім по черзі клав у рот їжу, яку важко проковтнути. Вона закінчила все це з прямим обличчям і не змарнувала ні крихти.

Весь процес був настільки стандартним, що був схожий на точну машину, і Брандо не міг не поглянути на нього ще кілька разів. Нарешті вона витерла рот білою хустинкою, відклала ніж і виделку і кивнула офіціантові збоку, щоб висловити свою вдячність.

.

Сльози Бренделя ледь не впали з очей.

.

Поки всі ще боролися з цим жахливим обідом, їх перервав чіткий голос. Ти маєш рацію. Ти маєш рацію. Ти маєш рацію. Ти маєш рацію.

, 357 .

У той час Брандо вивчав карту північного краю лісу Ансерра, опубліковану в 357 році Королівським географічним товариством Еруїна. Але коли він почув молодий голос, то не міг не відвести погляду від карти і не озирнутися назад.

.

Він побачив маленьку дівчинку.

У неї було довге фіолетове волосся, струнке обличчя і великі очі, схожі на аметист. Вона випромінювала відчуття ляльки. Вона була одягнена в шикарну сукню, хоч і була трохи старенька, але не була схожа на дитину простолюдинки. Особливо коштовності на парі шкіряних туфель з круглим носком, Брандо міг з першого погляду сказати, що вони справжні.

Вона стояла, як фея в казці, і люди не могли відірвати від неї очей.

Дівчинка заламувала руки і ввічливо запитала: Можна мені посидіти тут трохи?

.

Вона вказала на вільне місце поруч з Харузом.

?

Як тільки Лоренна побачила маленьку дівчинку, вона не могла не відчути, що її переповнює любов. Але хазяїном тут все одно був Брандо, тому вона могла тільки хвилюватися. На щастя, Фрея, здавалося, відчула свої думки і запитала м'яким тоном: Ти заблукала, дівчинко? Хочете щось поїсти?

?

Ні, дякую, – великодушно відповіла дівчинка. Я чекаю тут на когось, але мені трохи страшно залишатися на самоті. Чи можу я посидіти з вами?

.

Фрея перевела погляд на Брандо.

.

Брандо з якоюсь забавою подивився на маленького принца, що стояв перед ним. Виявилося, що він бачив Харузе, який дивився на маленьку дівчинку з моменту її появи, і його очі ледь не вискочили.

Харузе, ця маленька леді хоче сісти поруч з тобою, згодні? Коли Брандо сказав це, він уже уважно оглянув маленьку дівчинку і вже помітив, що на іншій стороні немає ніякої