Книги Українською Мовою » 💛 Молодіжна проза » Клянусь, я твій, Поліна Ендрі 📚 - Українською

Читати книгу - "Клянусь, я твій, Поліна Ендрі"

250
0
03.03.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Клянусь, я твій" автора Поліна Ендрі. Жанр книги: 💛 Молодіжна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 40 41 42 ... 79
Перейти на сторінку:

- Ну що, маленька хуліганка, поїхали додому?

- Містер Тернер!

Звук її голосу змушує Кейна підвести голову. Вчителька вже йде до нас, вона поспішає, залишивши дітлахів позаду повторювати під музику вивчені зв'язки.

- Здрастуйте, Кімберлі, - і вона чемно посміхається мені. - Як ваше самопочуття? Минулого разу ви виглядали трохи блідою.

- Вже все добре, дякую.

І вона напівпошепки звертається до Кейна, нахилившись і легким рухом руки торкнувшись його плеча:

- Кейн, вибачте, ви не могли б затриматися на хвилину..?

Якщо його й збентежив цей дотик, то Кейн аж ніяк не видає себе. Знаючи його, - з ввічливості.

- Так, Вірджиніє, я вас слухаю.

- Ем... Хотіла вам ще раз подякувати за квіти, це дуже мило з вашого боку.

Що-о? Кейн подарував їй квіти?

- Хоча я думаю, нам буде краще поговорити віч-на-віч...

Мовчання, що настало, віддається неприродною тишею. І усвідомленням.

- Ходімо, Олівія, - говорю я твердо, підштовхуючи дитину до виходу.

- Кім, - рука Кейна зупиняє мене. В очах його легка стривоженість і трохи переляк. - Напевно, обговорити поведінку Олівії.

- Я зрозуміла, Кейн.

Моє зап'ястя вислизає з його долоні, я беру Олівію за руку і виводжу її зі студії. Ми обидві сідаємо в машину, малеча на заднє сидіння, я на переднє.

Кейна немає довго. Хвилин п'ятнадцять, не менше, за цей час я встигаю перекинутися з Олівією кількома фразами, - на більше мене не вистачає. Кейн виходить із будівлі, коли я вже змирилася з тим, що мій настрій безбожно канув у лету. Коли він сідає за кермо, я помічаю, що в нього надто збуджений і схвильований вигляд. А ще він надто стривожено уникає зустрічатися зі мною поглядом. Так зазвичай роблять, коли намагаються щось приховати.

- Ну що, поїхали? - голос Кейна награно бадьорий і веселий. - Зараз поїдемо за тортом, я не встиг купити дорогою, - вирулюючи зі стоянки, він обертається до Олівії. - Який ти казала, хочеш?

- Шоколадний і з вишнею. Ще морозиво, вдома воно майже закінчилося.

- Не забагато тобі буде?

- В самий раз.

- Гаразд, дозволяю. Ти здається, ще хотіла рожевий маршмеллоу? Ось купимо і його.

Олівія нічого йому не відповідає, зате нахиляється до мого сидіння, закриваючи рота рукою від Кейна:

- Що це з ним сьогодні? - з нерозумінням шепоче вона, але Кейн все одно чує.

- Я просто дуже люблю вас. Обох, - і очі його при цьому сяють усмішкою, він дивиться на мене, і коли розуміє, що я не посміхнуся, повертає голову і підтискає губи, вчепившись пальцями в рульове колесо.

На півдорозі він зупиняється, щоб піти разом з Олівією до кондитерської, обережно поцікавившись, чи мені щось потрібно. Звісна річ, ні. До будинку ми добираємося вже у неприховано похмурому мовчанні. Кейн зрідка кидає на мене стривожені погляди, звичайно все розуміючи.

- Здається, я забув купити чай до торта, - він повертається на заднє сидіння, коли ми під'їжджаємо до дому, простягаючи Олівії зв'язку ключів. - Відчиниш двері сама?

Малеча закочує очі, мовляв, ще б простіше щось запитав, підбирає свій ранець і вистрибує з автомобіля, не забувши грюкнути дверцятами.

Звичайно ж, нічого він не забув і це просто дурна відмазка перед Олівією, мені ж просто до смішного сумно через безглузду очевидність. Коли дитина ховається за дверцятами автомобіля, він дійсно збирається мені щось сказати, але я його випереджаю:

- У тебе помада.

Кейн навіть губиться на мить.

- Де?

- Ось тут. І ось тут.

- Справді? - він нервово тре щоку у вказаних місцях. - О чорт, я не подумав, що...

- І ще на губах.

Кейн на автоматі витирає свої губи і дивиться на свою долоню спантеличено. На мої очі навертаються сльози.

- Кейн, можна на хвилиночку?

Він піднімає голову. Я даю йому ляпас. Сильний, хльосткий, розгонистий. Я кусаю губу і дивлюся на нього, бачачи, як у його очах спалахує усвідомлення. Але я вже виходжу.

- Чорт, Кім, стривай. Ти все не так зрозуміла! Стривай же ти!

Тільки я його вже не чую.

1 ... 40 41 42 ... 79
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Клянусь, я твій, Поліна Ендрі», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Клянусь, я твій, Поліна Ендрі"