Книги Українською Мовою » 💛 Публіцистика » Єлюди. Теплі історії з Майдану 📚 - Українською

Читати книгу - "Єлюди. Теплі історії з Майдану"

309
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Єлюди. Теплі історії з Майдану" автора Крістіна Бердінських. Жанр книги: 💛 Публіцистика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 40 41 42 ... 45
Перейти на сторінку:

28 березня 2014

Вчора ввечері повернулась із французького Страсбурга. Розповідала про проект «Єлюди» в Раді Європи. Одна невелика частина конгресу місцевих влад і локальних ініціатив була присвячена digital media. Через цю поїздку кілька днів не оновлювала сторінку. Оскільки я вже потрапила до Франції, вирішила знайти активістів місцевого Євромайдану. Адже пам’ятаю, що під Європейським парламентом і Радою Європи проходили акції на підтримку України. До того ж я давно хотіла написати про закордонні Євромайдани й подякувати представникам української діаспори з різних країн світу. Вони допомагали Євромайдану коштами, медикаментами й перекладали на різні мови новини про Україну.

У Страсбурзі я знайшла Катерину. Вона – член асоціації МІСТ, що реалізує різні культурні проекти. Чоловік Катерини працює в одній із місцевих установ. Вони приїхали до Страсбурга у 2002 році, кияни. У подружжя двоє дітей: одинадцятирічний син і чотирирічна донька.

Катерина розповідає, що одного разу до неї зателефонувала її подруга, до речі, зі Східної України, яка теж мешкає у Страсбурзі, і вони вирішили зібрати хоч невеличкий мітинг під стінами Ради Європи. 22 січня в Києві з’явилися перші жертви. Українська громада виходила на вулицю, коли відбувалося засідання Парламентської Асамблеї Ради Європи, де розглядалось українське питання. А також після того, як розпочалась окупація Криму. Учасники мітингу прийшли під стіни Європаламенту, потім до Ради Європи й направились у центр міста, де заспівали гімн України. В акціях щоразу брали участь від 30 до 70 осіб.

«Щоби провести акцію, потрібно повідомити про це префектуру, після чого з організаторами акції зв’язуються представники поліції й уточнюють деталі», – розповідає Катя. Останнього разу коли до неї зателефонував представник поліції, вона зізналася йому, що цього разу маршрут доволі довгий. «Він спокійно сказав, що це їхня робота – забезпечувати нам свободу висловлювання й свободу мирного протесту», – переказує розмову Катерина.

Серед активістів страсбурзького Євромайдану є різні люди. Наприклад, вісімдесятишестирічний Степан, він приїжджає на авто зі свого міста, яке розташовується в 100 км від Страсбурга, сам за кермом. Є також оперний співак. Тому коли на вулицях французького міста звучить гімн України, він завжди привертає увагу. Є люди, яким уже легше розмовляти французькою, ніж українською, але не забувають про своє коріння.

Катя розповідає, що акції на вулицях носили переважно інформативний характер і створювали картинку для місцевих ЗМІ. Головна ж роз’яснювальна робота проводилась у Раді Європи й під час зустрічей із європейськими політиками.

Українці також збирали й передавали гроші в Київ. Коли було дуже холодно, відправили тридцятип’ятикілограмову посилку з теплими речами. «Українська громада у Страсбурзі невелика, але завдяки Євромайдану ми нарешті між собою познайомилися. Стільки фантастичних людей», – каже Катя. Виявляється, вона ще грає у жіночий футбол.

Тішусь, що окрім конгресу, мала час для зустрічі із Катериною за чашкою кави. І еклери у Франції фантастичні.

Сьогодні ввечері їду до Львова.

30 березня 2014

Наступні кілька розповідей будуть зі Львова, звідки я щойно повернулася. Погода у Львові весняна. Сонечко, усмішки на вулицях. Тим дивніше сприймати деякі історії, які за своїм настроєм ідуть урозріз із навколишньою приємною атмосферою.

Моя перша зустріч із двадцятидев’ятирічною Ельвірою з Євпаторії, де вона проживала з 1995 року й дотепер. Ельвіра пам’ятає своє дитинство у Самарканді (Узбекистан), куди раніше депортували багатьох кримських татарів. І пам’ятає переїзд до Криму. Ельвірі було 11 років. Пішовши до школи у Євпаторії, дівчинка не розуміла, чому в її однокласників таке дивне ставлення до неї. З дитиною не хотіли спілкуватися однолітки, постійно лунали образи. «Мені було одинадцять років. Тоді я не розуміла, що причина образ – національна ознака», – каже вона. У 2000-х роках ставлення до кримських татарів покращилося. Ельвіра пішла до університету. Отримала дві освіти. За спеціальністю – юрист та інженер-аналітик комп’ютерних систем.

Життя родини Ельвіри в Криму нормалізувалося. Батьки продовжували будувати будинок, посадили сад. А Ельвіра вийшла заміж, народила донечку. Їй усього два роки і три місяці. З чоловіком вони проживають в однокімнатній квартирі в Євпаторії.

А потім почався Майдан. Уся родина Ельвіри підтримувала Майдан і дуже хвилювалася. «Ми збирали речі, ліки, відправляли в Київ через Сімферополь», – розповідає кримчанка. Водночас вона побачила, що більшість її знайомих проти Майдану. Чим далі розгорталися події в Києві, тим гірше їх сприймали у Криму.

Після втечі Януковича Ельвіра думала, що ситуація трохи заспокоїться. Але в Криму відразу з’явилися військові. У Євпаторії їх побачили в кінці лютого. «Більш за все на світі я переживаю за свою дитину. Вона така маленька», – розповідає

1 ... 40 41 42 ... 45
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Єлюди. Теплі історії з Майдану», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Єлюди. Теплі історії з Майдану"