Читати книгу - "Майдан. Таємні файли"

На окрему увагу заслуговує економічний тиск на бізнесменів, що працювали у владі. Насправді ідея бойкоту товарів та магазинів виникла ще до Революції — влітку 2013-го. Її ініціатором став громадянський рух «Відсіч».

«Активісти провели на Банковій акцію, у ході якої передали Президенту звернення з вимогами відмовитись від євразійського вектору розвитку. Про це йдеться у повідомленні руху „Відсіч“. Також активісти закликали українців розпочати кампанію бойкоту російських товарів і роздавали їхні українські та закордонні аналоги, які, на думку активістів, є кращими за російські за ціною та якістю».

(УП, 22.08.2013)

Улітку ж відбувся скандал із російською мережею «Кофе хауз», у якому брав участь один із наших свідків Іван Філіпович.

«22 серпня цього року киянин Іван Філіпович завітав до однієї з кав'ярень мережі „Кофе хауз“, де гостя обслуговували винятково російською мовою, а прохання перейти на українську офіціант проігнорував. Іван поскаржився на заклад, скориставшись сервісом client-ua.org, і поділився історією через Facebook. В одну мить випадок у столичній кав'ярні став хітом не лише соцмереж, національні медіа включно із телеканалами розповіли про неналежне обслуговування „вибагливих“ клієнтів...

Мережа надала офіційний документ із переліком запланованих змін, а саме:

1) провести адаптацію „стандартів обслуговування“ гостей „Кофе хауз“ для України та виправити формулювання пунктів, пов'язаних із мовою обслуговування (до 01.11.2013 року);

2) створити скорочений посібник нових стандартів українською мовою (до 01.11.2013 року);

3) поступово перевести внутрішнє навчання персоналу на українську мову (до кінця 2013 року);

4) здійснювати просвітницькі заходи серед працівників „Кофе хауз“ щодо культури обслуговування клієнтів залежно від мови клієнта».

(Друг Читача, 23.10.2013)

Це показало ефективність бойкоту як засобу впливу, тому одразу після початку Революції цей засіб розповсюдився на підприємства, які належали провідним бізнесменам Партії регіонів.

«На засіданні координаційного штабу львівських протестів народний депутат від ВО „Свобода“ Ірина Сех 6 грудня озвучила план дій, який сформулювали у Києві для регіонів країни. За словами Ірини Сех, Київ поставив перед Львовом та іншими регіонами, де діють Євромайдани, три завдання. По-перше, депутати Львівської обласної ради повинні прийняти рішення про недовіру голові Львівської ОДА Олегу Салу. „Юристи зараз працюють над тим, щоб ці рішення були максимально законними“, — зазначила Ірина Сех. По-друге, львів'ян і мешканців інших регіонів закликали вимагати саморозпуску фракцій і місцевих партійних організацій Партії регіонів. А у разі, якщо вони відмовляться від такого кроку, — розпочати пікет їхніх бізнесів і домівок. Окрім того, пропонується також пікетувати бізнес олігархів, які фінансують Партію регіонів. Зокрема — Рината Ахметова чи Олександра Гереги».

(Zaxid.net, 06.12.2013)

«Бойкот набирає обертів! Список фірм, торгових марок і мереж магазинів, які пропонують бойкотувати українці, щодня поповнюється».

(Ye.ua, 29.12.2013)

«12 січня 2014 року Закарпатська обласна організація ВО „Свобода“ розпочинає низку акцій з інформування населення області про об'єкти бойкоту — торгові марки, підприємства тощо, які є у власності Партії регіонів».

(Закарпаття онлайн, 11.01.2014)

«Тернополян закликають бойкотувати товари „регіоналів“».

(За Збручем, 28.01.2014)

«У Луцьку бойкот бізнесу регіоналів. Розпочали з „Епіцентра“».

(Волинські новини, 31.01.2014)

Іван Філіпович: «Ми поїхали до Вінниці, там пікетували будівельний гіпермаркет „Епіцентр“ як бізнес регіоналів. Поставили перед входом плакати, хлопці й дівчата стали у пікет. А я скористався моментом, зайшов з іншого входу, пішов до секції, де продавався мій товар. Запитав у консультанта, як продається, а він у відповідь: „Яке там продається? Ви ж бачите, що робиться!“ Отак воно було — сам проти себе воював».

Цей момент, до речі, потребує окремого осмислення — на Майдані стояло багато бізнесменів, бізнес яких страждав від протестів як прямо, так і опосередковано — зниження купівельної активності, блокування торговельних мереж, барикади на вулицях не сприяють торгівлі. Але ці люди не тільки терпіли ці збитки, а й віддавали свої гроші, час, підприємницький досвід та зв'язки на підтримку та розвиток протестів. Зокрема, у кав'ярнях у центрі Києва люди могли зігрітись і попити безкоштовно гарячого чаю у цілодобовому режимі, а після спалення Профспілок у лютому 2014 року деякі магазини та кафе віддали свої приміщення під штаби і шпиталі Революції.

До речі, працівники того самого «Епіцентру» у критичні дні лютого 2014 року допомагали медичній службі — ми це знаємо з власного досвіду. Попри блокування, попри збитки, попри те, що власники мережі належали до провладної більшості. І це не єдиний приклад.

Цікавою видається спроба економічної боротьби безпосередньо з державою.

«Львівські підприємці на чолі з Комітетом підприємств Львівщини припиняють сплату деяких податків, доки не буде сформований „Уряд національної довіри“. Про це вони оголосили 3 лютого на акції непокори біля будівлі Головного управління Міндоходів у Львівській області, куди прийшло близько 100 людей, повідомляє Zaxid.net. Як наголосив голова Комітету підприємців Львівщини Роман Зафійовський, йдеться лише про сплату тих податків, з яких фінансують силовиків, зокрема „Беркут“».

(УП, 03.02.2014)

Ну і «вишенькою» на торті мирних протестів, звісно, можна вважати таке повідомлення:

«У зв'язку з подіями, які відбуваються у країні, колектив хокейної команди „Беркут-2“ вирішив змінити назву клубу. Про це повідомляє офіційний сайт АХЛ (Аматорська хокейна ліга), де і виступає київська команда. Надалі клуб братиме участь у чемпіонаті у дивізіоні „Лідер“ під назвою „Фенікс“».

(УП, 26.01.2014)

А проте влада затялася і не чула нікого й нічого. Вони не знали, що у держав існує політика «м'якої сили», і через своє бандитське минуле та кримінальну свідомість помічали тільки силу тверду.

Сила проти сили. Файл № 14

Ще влітку 2013-го на запит «коктейль» український Гугл одразу пропонував: «коктейль Молотова рецепт». Ми й самі грішні — шукали та розповсюджували інформацію про «мирну» зброю — пращі, коктейлі і таке інше. У глибині душі ми розуміли, що без насильства не обійдеться, бо надто добре уявляли собі звички кримінального середовища, яке прийшло до влади. Але кожне вино повинно перешумувати, а шумування — процес природній і тому повільний.

Народна творчість у пошуку «мирних» засобів захисту і нападу під час Революції дійшла, мабуть, до унікального рівня у світовій історії. Хто й коли міг би передбачити, що автомобільні покришки стануть такою ефективною зброєю? А будівельні каски? Ми намагалися придбати їх вже у грудні, але продавці будівельних супермаркетів тільки руками розводили — все вже куплено.