Читати книгу - "Наздогнати щастя, Емілія Зінченко"

– Мамо, подиви скільки тут туфель!

Бабцю відвели у відділ взуття. Там їй нарешті почали подобатися товари. Старенька пригляділа собі нову обуву й тепер бідкалася трохи радісніше.

Взагалі-то, не люди мають підлаштовуватися під моду, а мода під людей.

Поволі вона ставала енергійнішою. Поки донька була у приміряльній, Надя переглядала сторінки Варвари в соцмережі. Опісля вони зайшли в іграшковий магазин та купили подарунок Джеймсу. Елісон запевняла Надя, що в нього вдосталь іграшок. Та хіба можна завадити бабусі, яка так давно не бачила свого онука?

***

Нарешті настав День Подяки. Бабця подякувала за цю неймовірну подорож, за близьких, знайомих й за все хороше… Раптом коли всі вже хотіли почати їсти індичку, хтось постукав у двері.

– Вітаємо, дідусю. Вам чимось допомогти? Так-так, проходьте, – почула бабця з коридору й раптом всередині щось стиснулося.

Невже це Бартон? Він казав, що вони з Надею ще зустрінуться. Та звідки він знає, де знаходиться дім її доньки? Невже вона бовкнула йому про це?

А може це не Бартон, а Генрі? Та чого б він був у Лондоні. Він розповідав Наді, що вже геть старий задля цього. Може він хотів влаштувати сюрприз? Господи…