Читати книгу - "Наздогнати щастя, Емілія Зінченко"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Надія зацікавлено підійшла до дверей й побачила там незнайомця. Виявляється, це просто був сусід Елісон, який прийшов по сіль.
«Минулося» – подумала Надя, як от до дверей завітав ще один дідок.
– Бартоне?
– Я казав, що наша зустріч станеться швидше, ніж ти гадаєш.
Бабця всміхнулася. Було мило бачити його.
– Елліс, він може сісти з нами за столом? Бартон мій давній знайомий, – спитала Надя. Її донька ствердно кивнула, от тільки дідусь відмовився, – Чому ні?
– Я лише хотів передати деяку річ, – Бартон простягнув Наді маленьку коробочку.
Невже це обручка? Бабця дуже сильно збентежилася. Що робити?
– Я не згодна! – раптово випалила Надя й притулила рукою рота.
– Що «не згодна»? – здивувався Бартон.
– Е, не згодна прийняти цього чудового подарунка.
Видимо, в коробці була не обручка. Що ж тоді?
– Відкрий.
Надія подивилася, що то було. Це була в’язана пташка.
– Ця річ багато років лежала за полицями бібліотеки Настав час її тобі віддати, – мовив Бартон. Надя посміхнулася, – Що ж, мабуть, мені час йти.
– Куди ти?
– Повернуся до дружини. Хочу встигнути до столу.
Надія стримала свій подив. Видно, вона собі багато чого нафантазувала. Подякувала Бартонові за дружбу, й той пішов.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Наздогнати щастя, Емілія Зінченко», після закриття браузера.
