Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » Коли ти йдеш — я народжуюсь, Лана Міра 📚 - Українською

Читати книгу - "Коли ти йдеш — я народжуюсь, Лана Міра"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Коли ти йдеш — я народжуюсь" автора Лана Міра. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 41 42 43 ... 75
Перейти на сторінку:

 

Того ж дня у студії був бум. Хтось зі знімав відео тренування, виклав у ТікТок, і воно зайшло — майже півтори тисячі переглядів і десятки коментарів типу: «Це десь біля вокзалу?» або «Ой, я теж хочу, а мені 48, не пізно?»

— Ніколи не пізно, — сказала я вголос, коли переглядала ці коментарі.

— Що? — спитала Свєта, яка якраз заходила з кавою.

— Та то я ТікТоку відповідаю.

— Слухай, ти сьогодні якась інша.

— Та розмовляла з мамою Антона.

— Ох… — Свєта сіла. — Як ти ще жива після цього?

— Жива. Бо не мовчала. І не влаштовувала з себе жертву. Просто… пояснила межі.

— І як вона?

— Сказала, що я змінилася. Ну, дякую, капітан Очевидність.

Ми засміялись. І мені стало трохи легше. Бо, як виявилось, навіть такі дзвінки — частина зцілення.

 

Увечері я вирішила пройтись пішки. Осінь пахла яблуками й сирістю. На зупинці стояв хлопець з гітарою, грав щось знайоме, але трохи фальшиво. І це було чарівно.

Я дістала телефон. Славік.

“Можна дурне питання?”

“Тільки дурні відповіді”, — відповіла я.

“А якщо я скажу, що скучив?”

“То це буде правдою. І трохи приємно.”

“А якщо скажу, що хочу бути більше, ніж просто хтось, хто час від часу пише?”

“То це буде ризиковано. Але, можливо, правильно.”

Пауза. І ще одне повідомлення:

“Я б хотів запросити тебе на справжнє побачення. Без очікувань. Просто бути разом. Як ти на це дивишся?”

Я видихнула. І написала:

“Поки що — з боку. Але ти можеш спостерігати з першого ряду.”

 

А вночі мені наснився сон. Ми з Лізою малювали фарбами на стіні. Просто так. Без дозволу. І я відчувала щастя. Без страху. Без тривоги. Просто — щастя.

І, прокинувшись, я зрозуміла: я вже зовсім інша.

Бо я більше не розмовляю, щоб сподобатись.

Я говорю — щоб бути собою.

А вранці… я отримала запрошення. Не від Славіка. І не від Антона. А від життя. І я мала вирішити: погоджуватись — чи знову сховатись у знайоме.

1 ... 41 42 43 ... 75
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Коли ти йдеш — я народжуюсь, Лана Міра», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Коли ти йдеш — я народжуюсь, Лана Міра"