Читати книгу - "Бачу ціль, шукаю сенс, Ванда Кей"

Артур

- Я можу поїхати з вами, - заявляє Клара, коли ми з Еммою встаємо і я беру її за руку.

- Навіщо? Приємного проведення часу очікувати там не варто, - переймаю на себе тягар спілкування з родичкою Емми.

 За десять хвилин перебування в їхньому товаристві мені все зрозуміло - між ними конфлікт і моїй дівчині зустріч із Кларою неприємна. Усе в ній свідчить про те, що вона із задоволенням уникла б цієї екзекуції.

На підтвердження цього, Емма ховається за моєю спиною і я, повертаючись до неї, ловлю на ходу її вдячну посмішку за те, що  взяв на себе місію пояснення з Кларою.

- Як навіщо? А підтримка? Я вам не заваджу, - настирлива дівчина переслідує нас дорогою до моєї машини, не полишаючи свого наміру докучати нам своєю присутністю.

- Кларо, це чудово, що ви так близько сприймаєте проблеми, що виникли в Емми, але можете заспокоїтися. Я підтримаю її, повірте мені, - намагаюся надати обличчю найбільш обеззброювальну посмішку, на яку здатна моя міміка, даючи їй можливість оцінити білизну своїх зубів.

- Ну раз так, тоді бувай, - розчарований голос Клари чується нам у спину.

- Бувай, бувай, - Емма з натхненням підхоплює. Я відзначаю, що ці останні слова з її вуст, мабуть, єдині за весь час бесіди сказані природним тоном.

- Гарний початок дня, - уїдливо коментує Емма, коли ми віддаляємося від Клари на достатню відстань.

- Так, щось між вами не ладиться, - задумливо констатую, відчиняючи двері автомобіля і допомагаючи Еммі зайняти місце поруч із водійським сидінням.

- Ліпше я поведу. Буде швидше. Ти ж не знаєш дороги, - вона резонно пручається.

- У тебе буде почесна місія - другого штурмана. Будеш вказувати мені куди їхати, - знаходжу спосіб наполягти на своєму.

Сам я твердо впевнений, що якщо справа стосується швидкості, то з нас двох перевага, як не крути, на моєму боці, навіть незважаючи на те, що і країна, і місто для мене чужі й необ'їжджені.

 - Я мрію виконувати твою команду і виконувати будь-які вказівки.

Не можу втриматися, щоб не притягнути до себе Емму і не поцілувати її. Нарешті, ми наодинці, в салоні автомобіля, сховані від небажаних, цікавих очей родички, що звалилася раптово на нашу голову.

Хочеться заспокоїти кохану і дати собі чергову порцію заряду. Зустріч із Кларою неабияк вимотала Еммі нерви. Вперше довелося мені спостерігати її в роздратованому стані. Та й я, чого гріха таїти, під сильним враженням. 

- Дякую і на цьому, - Емма жартівливо зітхає.

- Ти не хочеш посвятити мене в причини конфлікту між тобою і Кларою? - запитую її, завівши двигун, готовий вирушити в дорогу.

- Ой, прошу тебе, не говори мені про неї! Дай хоч оговтатися після спілкування з цією мимрою, - Емма пристібає пасок безпеки і відвертає обличчя від мене вбік, дивлячись у вікно автомобіля.

 Розумію, що нагадування про Клару викликає оскому на її зубах і вона хоче це приховати від мене.

 - Звісно, я тобі розповім. Тільки двома словами не обійтися, - додає вона.

- Як скажеш, мила. Я готовий вислухати, тільки дай знати, коли будеш готова посвятити мене у свої таємниці.

Я впевнено виїжджаю на дорогу, що веде в напрямку відділку поліції. Озброєний навігатором і реальними підказками своєї попутниці, вдало розбираюся з незнайомою для мене схемою руху. Емма дає мені короткі вказівки по ходу руху машини.

Відверто радію, коли дівчина розслаблено відкидається на спинку сидіння і прикриває очі.

- Мені просто цікаво, ви обидві молоді, красиві. Що ще треба? - знизую плечима і переводжу погляд від дороги на неї. Не забуваю при цьому про дзеркало заднього виду, періодично поглядаючи в нього.

- З тією тільки різницею, що під личиною її молодості і краси ховається... єхидна, що причаїлася, - дівчина напружується, змінюючи невимушену позу.

Вітер, що вривається у вікно, розвіває її волосся, а вона із задоволенням підставляє своє обличчя під його пориви.

- Ось тут тобі краще повернути ліворуч, щоб оминути затори. У цій частині міста, як правило, їх не уникнути. Перелаштовуйся в лівий ряд уже зараз. Поїдемо об'їзною трасою, - Емма завчасно попереджає мене про доцільність вибору оптимального напрямку.

- Але навігатор показує зворотне, шлях вільний. Заторів немає.

- Роби, що я тобі кажу, поки не пізно.

- Гаразд, будь по-твоєму.

Дотримуюся вказівок коханої і, всупереч з показаннями пристрою, що черпає інформацію з інтернету в реальному часі, поки ще є можливість перебудуватися в сусідню смугу руху, роблю це і зупиняюся на перехресті, чекаючи зеленого кольору світлофора.

- Яка ж ти в мене гарна, - з'являється можливість відволіктися від дороги, і я не втрачаю нагоди повернутися до Емми, щоб узяти її руку і піднести до своїх губ.

- Артуре, дорога вільна, - дівчина вкрадливо повідомляє.

Захопившись ніжностями, я пропускаю момент, коли світлофор перемикається.

Ніхто з водіїв машин, що слідують за нами ззаду, не сигналить у нетерпінні швидше проїхати перехрестя. Так вони виховані, така місцева культура водіння.