Читати книгу - "Бачу ціль, шукаю сенс, Ванда Кей"

- Задивився на тебе, вибач.

- Я ж пропонувала тобі. Пустив би мене за кермо, цього не сталося б.

- Ти впевнена?

- Впевнена.

- Тобі потрібно розслабитися і зібратися з думками перед майбутньою бесідою з поліцейськими. Згодна?

- Ти маєш рацію, їду і тільки думаю про те, як би не випустити з уваги якусь дрібницю.

- Правильно, зберися з думками. Ми вже скоро будемо на місці і часу залишається мало.

- Але знаєш, є ще одна річ, яка мене турбує і не дає спокою.

- Ти про що, люба?

- Ти і Клара, ви, як би це сказати правильно, встигли познайомитися, так?

Вона пильно дивиться на мене, розумію, що намагається вловити найменший рух мускул мого обличчя.

Її навіть анітрохи не бентежить, що її прискипливий погляд надає її обличчю особливої серйозності, яку я помічаю, відвернувшись на секунду від дороги.

- У якому сенсі?

Не в змозі до кінця збагнути сенс її слів, я замислююся, кидаю звичний погляд у дзеркало заднього виду і бачу звичайну вантажівку, подібну до тих, які ми вже зустрічали сьогодні на дорозі у величезній кількості.

 Вона наздоганяє нас лівою смугою, у чому немає нічого незвичайного.

 Але я розумію, що вона під'їжджає впритул до нас, а це завжди викликає неприємні відчуття, якщо ти перебуваєш усередині транспортного засобу меншого розміру.

- Чорт, господар дороги, інакше не скажеш!

Віджимаю педаль газу, що є сили, машина робить відчайдушний ривок уперед.

Спостерігаю за дорогою позаду себе і розумію, що мій маневр на дорозі не приносить видимого результату. Вантажівка додає швидкість відповідно і знову висить у нас на хвості.

- Тримайся!

Лунає удар, що супроводжується скреготом металу.