Читати книгу - "Не вибачу, Уляна Пас"

Даня все - таки поїхав. Привіз мене до будинку, а сам швиденько розвернув автомобіль і поїхав геть. Мені залишилося лише провести поглядом задні вогні його автомобіля і повільно повертатися додому.  

Всередині усе переверталося від злості, але нічого змінити я не могла. Даня сміявся мені в очі і говорив, що нікуди я не дінуся, а я.. розуміла, що він має рацію. Перетворилася на його хатню собачку, що навіть гавкає за наказом. Ох, як же бридко від себе самої! 

Прийнявши душ я одягнула піжаму і спустилася на перший поверх. Спати не хотілося, тому я відкрила пляшку дорогого вина і налила собі в келих. Присіла на диван, поклала на коліна ноутбук і відкрила фотографії майбутнього клубу. Зробивши ковток червоного напою я відчула,  як всередині прокидається щось тепле і ідеї цілим роєм полилися з під пальців. 

Годинник давно перейшов за північ, а я все не могла зупинити політ фантазії. Навіть забула про те, що Дані не було і чомусь вперше за сім років не хвилювалася, де його носить в таку пізню пору. 

Заснула я лише на початку четвертої ранку. Сил вистарчило лише на те, щоб закрити ноутбук і вкритися пледом. Лише перед тим, як мозок остаточно відключився я згадала, що Даня так і не повернувся. Легкий укол відчаю відчувся в районі серця, а тоді я просто заснула. 

Наступного ранку я прокинулася доволі пізно. Годинник показував восьму ранку, але чомусь вибиратися з під теплої ковдри бажання не було. Так, Даня знову переніс мене у ліжко і схоже зараз спав поряд зі мною. Не втримавшись я обернулася до нього і прискіпливо оглянула кожну частинку обличчя. Він чоловіка пахнуло гелем для душу, отже він ще й душ встигнув прийняти коли повернувся. 

« Ховав сліди злочину » - промайнуло в думках і я швидко  обернулася в інший бік.  

Вже за мить рука Дані обняла мене за талію і шкіра вкрилася мурахами. Він сам наблизився до мене і поцілував в плече. Раніше подібні пестощі приносили мені  задоволення, але не сьогодні. Я зняла з себе руку чоловіка і  швидко сіла.  

- Ми на роботу запізнимось. - не оглядаючись до нього, заявила і піднявшись на ноги відправилася в душ.  

Гаряча вода остаточно розвіяла сонливість і внормувала потік думок. Тепер я не мала сумніву у тому, що Даня уже не викликає у мене тих емоцій, що були раніше. Я не тремтіла від його дотиків і не чекала, коли він почне цілувати мене чи обіймати. Єдине чого мені хотілося, це триматися від нього подалі, адже запах чужих жінок і губна помада на шиї,  назавжди закарбувалися в моїй пам’яті.  

В кімнату я повернулася через п’ятнадцять хвилин, а Даня все продовжував відлежуватись в ліжку. На нього це мало було схоже, адже робота завжди займала особливе місце в його житті.  

- Ти не встаєш? - одягаючи темні джинси і блузку, запитала. 

- У мене зустріч лише об одинадцятій. Не думаю, що компанія розвалиться, якщо я з’явлюся трохи пізніше. – заявив Даня і перевернувся на бік. - Було б добре якби і ти склала мені компанію. У ліжку. 

- Я не керую компанією і не можу робити собі вихідний коли захочеться. - вийшло трохи грубо, зате справедливо.  

- Ну, не усім же бути директорами. - нагло заявив Даня, склавши руки над головою.  

Після цих слів я завмерла з помадою в руках. Оглядатися до чоловіка не хотілося, але роздратування,  яке викликали його слова було настільки сильним, що наступні мої слова вилетіли самі собою: 

- Я не директор, Дань. Та зробила для ТВОЄЇ компанії дуже багато. 

- Я знаю, мала. Ти у мене просто колодязь крутих ідей! - весело заявив, але чомусь не додумався подякувати за те, що стільки сил  вклала в його бізнес. 

З будинку я виходила доволі напружена і зла. Сьогодні вперше за сім років я відкрито злилася на Даниїла і заледве стрималася, щоб не сказати йому усе,  що думала насправді. На щастя мої очі почали відкриватися і я була впевнена, що такими темпами нашим стосункам скоро настане кінець.  

До клубу Іллі я приїхала через сорок хвилин. Самого власника поки що не було і я одразу ж влилася в роботу. Віддала працівникам увесь список необхідних матеріалів, а з головним по ремонту обговорила усю суть подальших робіт. Чоловік виявився доволі хорошим, вислухав усі мої настанови і зауваження, та навіть допоміг розібратися у плані будівлі.  

Коли в основному залі з’явився Ілля робітники якраз заносили потрібні матеріали, а я стежила за тим чи усе привезли. 

- Ого! Я бачу, що робота йде повним ходом. – здивовано оглядаючись, заявив Ілля. - Схоже ти професіонально підійшла до своєї справи, Оль. 

- Я завжди так працюю. - зніяковіло повела плечиком.   Чомусь похвала від Іллі викликала в мені доволі дивні відчуття. Мені було приємно і обличчя миттєво загорілося. 

На щастя Ілля не помітив змін на моєму обличчі, або просто вдав, що не помітив. Він зацікавлено оглядав усе, що привезли, а я вирішила показати йому ескізи майбутнього клубу.  

- Я в захваті, правда! - його емоції були такими щирими, що я не сумнівалася у тому, що усе дійсно сподобалося. - А ця скляна стіна взагалі бомба. Я звісно знав, що ти крута, Оль, але це.. Ух! В мене просто слів не має. 

Я весело спостерігала за емоціями Іллі і відчувала як всередині розростається тепло. Даня ще ніколи мене так не хвалив, хоча бачив, що свою роботу я роблю на п’ять з плюсом. А слова Іллі робили так, що за моєю спиною крила виростали і хотілося зробити усе в тисячу разів краще. 

Наступні кілька днів я проводила увесь свій час в клубі і контролювала усі процеси ремонтних робіт. Ілля також був тут і постійно усміхався стежачи за тим,  як я працюю. Я вже навіть звикла бачити його веселу посмішку і відчувати аромат дорогих парфумів. Його близькість мене не лякала, навпаки, коли він кудись відходив ставало холодно і не приємно. 

А от удома нічого не змінилося. Даня продовжував гуляти ночами і повертався лише над ранок. На вихідні він відсипався і спав настільки міцно, що навіть не чув коли я збиралася в клуб. А коли я поверталася додому пізно ввечері,  його уже не було.