Книги Українською Мовою » 💛 Інше » Любовні елегії. Мистецтво кохання 📚 - Українською

Читати книгу - "Любовні елегії. Мистецтво кохання"

303
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Любовні елегії. Мистецтво кохання" автора Публій Овідій Назон. Жанр книги: 💛 Інше / 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 43 44 45 ... 55
Перейти на сторінку:
class="v">   Довго не знався ніхто в тому блуканні з ніким.

Кажуть, що хіть ті серця, такі іще грубі, зм’якшила:

   Жінка й при ній чоловік разом на ложе лягли.

Що їм робити удвох — без наставника знали: Венера

[480]   Ще без мистецтва в той час діло вершила своє.

Птаха до птахи летить; із ким собі втіхи шукати,

   З ким поєднати любов, знає і риба в воді;

Сарна за оленем йде; змія — до змії підповзає;

   Лащиться сука до пса, поки не зчепиться з ним.

Рада вівця барану, під биком розкошує корова,

   Цапа, дарма, що смердить, хоче кирпата коза.

Шал розпікає кобил: хай яка далечінь поміж ними,

   Хай там ріка на шляху — мчать вони до жеребців.

Отже, розгніваній дай і ти сильнодіючий засіб —

[490]   Він — тільки він один! — тут же полегшує біль;

І не зрівняються з ним Махаонові{210} ліки: той засіб,

   Скільки собі не стрибай — вмить оправдає тебе.

Поки таке я снував, Аполлон, бачу, — переді мною:

   Ліру узяв золоту, пальцем струну колихнув.

Гілка лаврова — в руці, на священних кучерях бога —

   З лавру вінець; наяву віщого бачу співця —

Й чую: «Наставнику, — так він почав, — легкої любові,

   Швидше до храму мого{211} гурт своїх учнів веди:

Є там, на різні лади геть усюди знаний у світі

[500]   Напис, що каже усім спершу пізнати себе.

Хто ж пізнáє себе, лиш той буде з глуздом любити

   Й діла шукати собі лиш до своєї снаги.

Видався вродою хтось — нехай і пишається нею,

   Шкіра у кого, мов шовк, — хай не ховає плеча.

Хто ж до розмови меткий, тому й мовчати не треба,

   Гарно співаєш — співай, гарно вино п’єш — то пий!

Лиш, коли бесіда йде, — погамуй своє красномовство,

   Лиш, коли бракне ума, віршів своїх не читай!»

Так напоумлював Феб, учімось у вчителя — Феба:

[510]   Що то була б за пиха — віри не йняти богам!

Тож, хто уміло кохатиме, той — перемогу здобуде,

   Той із мистецтва мого, що забажав, — почерпне.

Втім, що взяла борозна, — не всякчас оддає вона сповна,

   Суднам не завше в путі віє вітрець ходовий.

Доля й коханця часто смутить, а рідше — втішає,

   Отже, до випроб важких нині вже дух свій готуй.

Скільки зайців на Афонській горі, скільки бджіл є на Гиблі,

   Скільки на сизім гіллі, милім Палладі, плодів,

На узбережжі — скойок, повір, — стільки горя в любові:

[520]   Стріли, що зранюють нас, вістрям умочені в жовч.

«Дома нема її», — скажуть тобі, — хоч її краєм ока

   Вгледиш, та вір, що нема, власному оку — не вір!

Ніч обіцяла тобі, а цілуєш — зачинені двері…

   Що ж, де стоїш, там до сну, брудно-не-брудно, лягай.

Кине й служниця-брехунка тобі: «А що це за пройда

   Нам оббиває поріг, людям ступити не дасть?» —

Що ж, і зухвалу вітай та навіть зачинені двері,

   Знявши вінок із чола, — ружами ти прибери!

Схоче впустити — ввійди; не захоче — йди собі з богом:

[530]   Чемний не стане, затям, надокучати комусь.

«Що за настира такий!» — чи таке ти хочеш почути?

   Май терпеливість: не вік дертиме носа вона!

І не вважай за ганьбу її лайку, поличник від неї, —

   Ні, ти їй ніжки цілуй, ніжки натомість цілуй!

Що на дрібному барюсь? Високого дух вимагає,

   Тож про високе почну — слухай же, люде, співця!

Крок на крутизну роблю: круте — то мужності школа,

   Стежка мистецтва мого теж не по рівнім веде.

Хай не хвилює суперник тебе — і твоя перемога,

[540]   І переможцем таки ввійдеш в Юпітера храм.

Ні, то не смертний говорить тобі, а дуб у Додоні:

   Це у мистецтві моїм — перша з усіх настанов.

Іншим моргає? Дарма! Шле листи? Не читай. Не випитуй,

   Звідки прийшла чи куди, причепурившись, іде.

Навіть законній жоні чоловік дозволяє подібне,

   А в допомогу йому — спільник наш, ніжний бог сну.

В цьому мистецтві, щиро кажу, не дійшов я вершини —

   Сам я в науці своїй (що тут поробиш?) слабкий.

Чи при мені коханій моїй хтось міг би моргати,

[550]   Я ж, зауваживши те, гнівові волі б не дав?

Муж її поцілував — і вже я їй тим дорікаю…

   Так то я, бачиш, люблю — чистий тобі грубіян!

Ось чим не раз я шкодив собі! Більше розуму в того,

   Хто не цікавиться тим, ходять до неї чи ні.

Краще й не знати того: що приховує — хай буде в тіні,

   Бо, як зізнається раз, — не червонітиме вже.

Тож не спішіть, юнаки, на гарячому подруг ловити:

   Хай попустують собі й вірять, що ми — лопухи!

В пійманих кріпне любов: коли їх застукати разом —

[560]   Разом ітимуть вони й далі своїм манівцем.

Оповідь є, що не сходить із уст усіх жителів неба,

   Як хитромудро Вулкан Марса й Венеру впіймав.

Марс, коли розум йому засліпила Венера жагою,

   З грізного бога війни — ніжним закоханим став.

Тут же й богиня сама (хто б то міг ласками їй дорівняти?)

   Войовникові без слів, без дорікань піддалась.

Як же то, кажуть, глумилась вона, пустунка, над мужем:

   Грубі долоні (коваль!), ще й на додачу — кульга!

Часто при Марсові, наче Вулкан, сама кутильгала,

[570]   Врода з грайливістю їй — як же були до лиця!

Ласки свої лиш спочатку вони в таємниці тримали,

   Тільки спочатку їх блуд ще зарум’янитись міг.

Сонце викрило їх (та хто б одурити міг Сонце?) —

   Й тут же

1 ... 43 44 45 ... 55
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Любовні елегії. Мистецтво кохання», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Любовні елегії. Мистецтво кохання"