Книги Українською Мовою » 💛 Молодіжна проза » По секрету твоя, Рошаль Шантьє 📚 - Українською

Читати книгу - "По секрету твоя, Рошаль Шантьє"

596
0
03.09.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "По секрету твоя" автора Рошаль Шантьє. Жанр книги: 💛 Молодіжна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 43 44 45 ... 87
Перейти на сторінку:
Розділ 27.2

Так минає добра половина вечора.

Іноді чоловіки виходять курити, а жінки припудрити носики. Коли це робить мама, вона шепоче на вухо батькові і чекає на кивок. Я шепочу на вухо і батькові, і Іллі – подвійний захист сечовипускання.

Чинна частина програми добігає кінця і тост каже мама. Вона зворушливо вітає батька, каже, що він прикрасив її життя, подарував їй найкращі роки, був її захистом та спокутою. Ось про спокуту вірю, тільки це що ж наробити в минулому житті було потрібно, щоб у цьому отак спокутувати?

Я говорила на початку. Стандартно. Дякувала за все, що він мені дав: життя, освіта, достаток. На більше мене не вистачило, але батько залишився задоволеним. Сподіваюся так і є.

А тепер слово бере ювіляр.

— Мої дорогі, — починає батько, — тут за столом найближчі мої люди сидять: товариші по службі, прибічники, друзі. Кому як не вам оголошувати про радісну подію моєї родини. — Я знаю, про що він, тому ставлю келих і відкидаюсь на спинку стільця. Прикриваю очі, щоб зосередитись. Зараз це станеться. — У мене є неймовірної ​​краси дочка, улюблена дочка, радість моєї душі. Я виховував її у суворості та свідомості, але завжди був справедливий. Таїсія не дасть збрехати, завжди був справедливий. Саме тому з не ограненого алмазу, з каченя без манер я виростив прекрасного лебедя, діамант! І цей діамант я не можу будь-кому залишити! Я вже не такий молодий, а дочок, погодьтеся зі мною мої друзі, страшно дочок відпускати одних у цей великий світ. Адже Таїсія моя така наївна дівчинка, така довірлива...

— Це тому, що її берег і боронив від усього такий батько! — перебиває Ілля, але дуже вчасно. Прямо в ціль потрапляє: гості кивають погоджуючись, батько посміхається.

— Дякую, мій хлопче! Ось тому їй потрібний мудрий чоловік поряд! Той, хто направить, скоригує дії та підкаже, як краще вчинити. А хто як не Ілля гідний? Впевнений у собі, з прекрасною освітою у перспективі та з дитинства знаючий мою дочку! — батько бере мою руку, киває Іллі. Це знак, що потрібно встати, і продовжує, — Історія, яка підійде для фільму. Я проти їхньої дружби був, але хлопець не промах: прийшов до мене і довів, що вартий моєї дочки! І, звичайно, я вас благословляю! Живіть і радійте. І будьте так добрі, не затягуйте з дітьми, аж надто поняньчить хочеться.

До кінця цього кошмару, мого особистого кошмару, я зовсім не дихаю. Встала якось на ноги, що не гнуться, саму в жар кидає. Дивлюся на своє відображення у вікні ресторану —обличчя бліде, як крейда, я ніби на десяток років за хвилини постаріла.

Ілля одягає мені на палець обручку, боляче стискає пальці і шипить на вухо:

— Усміхайся.

Гості щасливі. Аплодують, сміються, вітають, а я посміхаюся. Усміхаюся, відчуваючи, як по щоках течуть сльози. Напевно, усі думають, то від щастя.

Чомусь знаходжу поглядом Мілену. Вона стоїть одна дивиться шоковано, невдоволено хитає головою, доки її батько підходить до мого у натовпі привітачів. А коли сама Мілена опиняється поряд і обіймає мене, чую:

— Славити тобі його треба, він же хворий! — не знаю, звідки вона це знає і знати не хочу. Яка різниця?

— Не можу, не можу, — бурмочу, не розриваючи обіймів.

— Ти з ним щаслива?

— Ні, але доведеться, — раптово для себе самої відповідаю щиро. Не брешу. Відповідаю правдиво і дивлюся у вічі. У моєму їй визнанні, мабуть, немає нічого страшного. Яка вже різниця?

Яка тепер уже різниця?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 43 44 45 ... 87
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «По секрету твоя, Рошаль Шантьє», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "По секрету твоя, Рошаль Шантьє"