Читати книгу - "Не вибачу, Уляна Пас"

Та не встигнули ми і двох кроків зробити, як в коридорі з’явився Даня, злий і наляканий трохи. Ми з Іллею одночасно завмерли, а тоді я відчула, як пальці чоловіка відпускають мою талію. В ту мить стало не по собі і навіть поява Дані не додавала радості. 

- Оля! Як ти, сонце? - Даня налетів на мене наче цумані і стиснув в міцних обіймах.  

- Уже все добре. - відповіла і обережно поглянула в бік Іллі. Дивно, але чоловік дивився куди завгодно тільки не на нас з Данею. І знову я відчула дещо таке, чого раніше не відчувала. Мені стало не приємно від себе самої за такий вчинок. Наче зрадниця, хоча нічого поганого не зробила.  

- Жартуєш? Через цю кляту роботу ти ногу порізала! - Даня відступив назад і кинув холодний погляд в бік Іллі. - Я не дозволю тобі займатися цим проектом. Іллюх, знайди собі іншого дизайнера! 

- Це не тоді вирішувати, Дань. - от тепер я розізлилася. Ніколи не любила коли керували моїми справами, а Даня чомусь втручався туди постійно. - Я буду працювати в клубі і надалі. А те що сталося сьогодні лише прикра випадковість.  

- Мені шкода, друже. – зітхнув Ілля,  але чомусь уникав мого погляду.  - Якщо Оля не захоче більше працювати зі мною я усе зрозумію. 

- Не говори дурниць! - сердито випалила. - Ніхто не винний у тому, що сталося. Я звикла робити свою роботу до кінця і слухати ваші настанови я не буду. - А тепер їдемо додому, я хочу відпочити. 

Даня не підняв мене на руки я робив це Ілля. Він просто притримував мене за талію поки я повільно ступала по підлозі. Та зараз я і не хотіла будь - яких надмірних проявів уваги з боку Дані. Його дотики і так не приносили мені задоволення і це було трохи дивно. Не було тих відчуттів,  які прокидалися з появою Іллі поряд. 

На вулиці Даня допоміг мені сісти в машину і швидко вмостився за кермом. Коли ми уже від*їздили від клікіки я все ж таки набралася сміливості виглянути в вікно. Та краще б я цього не робила. Ілля продовжував стояти біля входу, в одній куртці на голе тіло і тримав руки в кишенях джинсів. Він також дивився на наш автомобіль і погляд його був далеким від щасливого. 

Усю дорогу додому у мене з голови не виходив образ Іллі і це вже здавалося якимось божевіллям. Навіть те, що поряд сидів Даня не приносило мені радості. Ми навіть не мали про що поговорити, кожен думаючи про щось своє. Я про Іллю, а Даня.. Навіть не уявляю про що він міг думати. 

Як тільки ми опинилися в квартирі, Даня заявив, що змушений повернутися на роботу, тому що приїхав до мене посеред важливої зустрічі. Виявилося, що йому подзвонив Ілля і я ще й досі не могла зрозуміти навіщо він це зробив. 

Даня пообіцяв, що сьогоднішній вечір проведе зі мною, а я йому повірила. Як би там не було, я його дівчина і сьогодні доволі серйозно постраждала. Ну не буде він гуляти клубами в той час коли я мучуся від болю і шукаю підтримки в коханого чоловіка. Чи буде? 

На годиннику уже половина дванадцятої, а я як завжди на своєму улюбленому місці. Сиджу на дивані в вітальні і переглядаю останні фото з клубу. Поріз неприємно ниє і не дає мені відключитися, тому доводиться займатися чим завгодно, лиш би не мучитись від болю. 

Коли задзвонив телефон я від несподіванки підстрибнула. Але побачивши, що телефонує Ілля відчула уже знайоме тепло в грудях і усмішка з*вилася на обличчі. 

- Не розбудив? - тихо запитав Ілля. 

- Ні, я не спала. - відповіла. - Переглядаю фото з клубу. 

- Чому ти не в ліжку, Оль? Тобі відпочивати треба! - наче суворий татусь, заявив чоловік. - Куди взагалі Даня дивиться? 

- А його не має. - випалила і лише потім зрозуміла, що дарма відкрилася йому. Не хотілося щоб Ілля мене жалів, а зараз так і буде. 

- Як він міг залишити тебе в такому стані? - сердито закричав чоловік. - Ти хоча б в нормі? Нога не болить? 

- Болить трохи. - знову ляпнула і прикусила язика. Та що це зі мною? Вирішила про усі свої проблеми розказати? - Але Даня приїде і я попрошу його з”їздити в аптеку. Не хвилюйся, Іллюш. Я правда в нормі. 

- Добре. - швидко відповів і це мене здивувало. - Сподіваюся, що Даня скоро з*явиться. 

- Звісно. Я також так думаю. 

Закінчивши розмову я відчула себе повною ідіоткою. Тепер Ілля буде знати, що навіть в такі важкі моменти Даня залишає мене на розсуд долі.  

Минуло ще двадцять хвилин мого очікування і я зрозуміла, що треба пробувати заснути без обезболюючого. Ну не буду ж я чекати Даню до світанку. Все ж таки мені на роботу рано. 

Я встигнула лише на ноги підвестися і розправити піжаму, як почувся дзвінок в двері. Даня ніколи не дзвонив і завжди відкривав своїми ключами, тому мені нічого не залишилося, як наблизитися до дверей і поглянути у вічко.  

За дверима стояв Ілля і в першу мить мені здалося, що це якийсь безглуздий сон. Що йому робити під моїми дверима о такій порі? Відкривши двері я розгублено витріщилася на нічного гостя, а Ілля тим часом прискіпливо оглянув мене з голови до ніг. 

- Наскільки я розумію, твій Даня так і не повернувся. - роздратовано заявив. - Ось ліки, маленька. Я не зможу заснути,  розуміючи, що ти тут помираєш від болю. 

Я навіть подякувати не встигнула, а він швидко вручив мені пакет з аптеки і пішов геть і за стрибнув в ліфт.