Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Не вибачу, Уляна Пас 📚 - Українською

Читати книгу - "Не вибачу, Уляна Пас"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Не вибачу" автора Уляна Пас. Жанр книги: 💛 Любовні романи / 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 46 47 48 ... 62
Перейти на сторінку:
Глава 23

Після того як Ілля пішов я відчула, як в серці розростається тепло. Цей чоловік дійсно особливий, шкода лише, що я така закомплексована ідіотка, що боїться розпрощатися з своїм жахливим життям і нарешті зробити хоча б щось правильно.  

Випивши ліки я повернулася на диван і вкрилася ковдрою. За вікном стояла глибока ніч і десь там зараз гуляв мій Даня. Хоча.. який він « мій »? Уже давно ми навіть не цілувалися, а про інтимні стосунки взагалі говорити не треба. Та як би там не було, я навіть раділа, що не треба торкатися його там, де були руки сотні інших жінок. Коли думала про це, одразу не приємно ставало від себе самої. Як я взагалі могла залишатися в цьому домі? Для чого? Щоб себе помучити? 

Я так і не змогла заснути, а тим часом у дверях почулося брязкотіння ключів. Усе тіло миттєво напружилося і я зрозуміла, що повернувся Даня. Дивно, але радості від його повернення я не відчувала.  

Тим часом двері відкрилися і на порозі з’явився чоловік, п’яний як чіп. Він заледве тримався на ногах і не з першого разу йому вдалося роззутися. Спочатку я хотіла вдати, що міцно сплю, але розуміючи, що Даня спробує підняти мене на руки і занести в спальню,  стало не приємно.  

Тому я швидко сіла і завмерла в очікуванні, що ж буде далі. 

- Сонце, а чому ти не спиш? - Даню носило в боку в бік, але він все ж таки дійшов до дивана і сів поряд зі мною. - Мене чекаєш? 

В носа одразу вдарив стійкий аромат алкоголю і жіночих парфумів. Говорити не хотілося, як і  дивитися на чоловіка.  

- Ти образилася, сонце? - Даня хазяйновито закинув свою руку мені на плече, а я спробувала відсунутись, але нічого не вийшло.  

- Ти п’яний, Дань. - стримуючи роздратування заявила. - Іди в спальню. Тобі треба поспати. 

- Тільки якщо з тобою. - нагло заявив і іншою рукою стиснув мої груди.  

А це було не приємно, по - справжньому не приємно. Я вскочила з дивана як ужалена, зовсім забувши про хвору ногу. Від таких різких рухів рана знову розболілася і я не змогла втриматися від стогону. 

- Вибач, сонце. Я не хотів.. - Даня кинувся до мене, але я зробила крок назад. В ту мить я навіть дивитися на нього не могла і розуміла для себе, що це напевне остання крапля терпіння в наших жахливий відносинах. 

- Іди спати, Дань. Прошу тебе.. - опустивши погляд попросила і на щастя чоловік мене послухав. Мовчки розвернувся і поплівся на другий поверх. Уже за кілька хвилин згори почулося його голосне хропіння.  

Я ж повернулася під плед і прикрила очі. Зараз в мені боролося стільки роздумів, що голова йшла обертом. Тепер я нарешті зрозуміла, що не відчуваю до Дані того, що було раніше. Я стільки часу закривала очі на його походеньки, вірила, що усе буде добре, але коли він торкнувся мене сьогодні, зрозуміла, що мені не приємно і навіть бридко. Отже, пора знімати рожеві окуляри і починати жити дорослим життям.  

Наступного ранку я прокинулася доволі рано. Приготувала собі каву і ніяк не могла наважитись піднятись в спальню щоб взяти свій одяг. Я знала, що Ілля розізлиться коли побачить мене в клубі, але залишатися вдома поряд з Данею було ще гірше.  

Час наближався до дев’ятої ранку і у мене не залишилося іншого виходу, як пошкутильгати вгору. Даня міцно спав навіть не роздягнувшись, поперек ліжка і схоже не хвилювався з приводу того,  що завтра на роботу.  

Я швидко дістала одяг і не дивлячись в бік чоловіка спустилася на перший поверх. Одягнувши джинси і футболку я зібрала волосся в хвіст, а на ноги взула кросівки. Довелося ще й обезболююче прийняти, тому що від ходьби нога не приємно нила. 

Таксі домчало мене в клуб за двадцять хвилин і за цей час я придумувала аргументи, за допомогою яких Ілля не зможе вигнати мене з клубу. Я не мала сумніву, що він розізлиться побачивши мене в клубі, але те, що чекало мене попереду просто на голову не налазило.  

Привітавшись з робітниками на вході я пошкутильгала далі. В центральному залі робота йшла повним ходом і побачивши мене, усі одразу взялися запитувати, як я почуваюся. Було доволі приємно чути щире хвилювання цих людей, але лише до того моменту, коли поряд не з’явився Ілля.  

- Усі до роботи! - так голосно і роздратовано крикнув, що навіть мені страшно стало. А коли усі розійшлися,  підійшов до мене. - Може поясниш, що тут забула? 

- Ти не радий мене бачити? - вирішила перевести усе в жарт, але Ілля не був налаштований веселитися. 

- Тобі потрібно відпочивати і не напружувати ногу! - випалив роздратовано. - Невже сама не розумієш, що це не жарти? 

- Я не можу сидіти без роботи! -  ображено закричала. - І зі мною все добре! 

Ілля щось прошипів собі під ніс, а тоді наблизився до мене і абсолютно несподівано закинув собі на плече. В першу мить я навіть не зрозуміла, що відбувається. Щойно стояла на своїх двох, а вже за мить світ перевернувся і я вишу вниз головою, та ще й бачу перед собою зад Іллі. До речі, пружний такий і апетитний.  

Що? О, Боже! Схоже кров в голову вдарила, що я про всякі нісенітниці думаю.  

- Відпусти мене! - ображено закричала і не втримавшись вдарила чоловіка по спині.  

- І не подумаю. Негайно додому тебе відвезу! - вперто заперечив Ілля виходячи на вулицю, разом зі мною на плечі.  

Ох! Такого сорому я вже давно не відчувала. Хоча, з іншого боку близькість Іллі змушувала моє тіло вкриватися мурахами. 

Чоловік поставив мене на ноги лише тоді, коли ми зупинилися біля його автомобіля. Мовчки відкрив передні пасажирські двері і кивнув щоб я сідала всередину. А я стояла поряд з ним і розуміла, що зробила величезну помилку сім років тому, адже втратила стільки часу на своє божевільне кохання, яке не принесло щастя нікому з нас. 

- Ти чого, маленька? - Ілля розгублено витріщився на мене, а я лише зараз зрозуміла, що плачу. - Я образив тебе? 

- Ні, я просто... - і як йому пояснити, що це я сама себе образила, коли сім років тому обрала не того чоловіка? - Я.. хотіла.. подякувати за те, що хвилюєшся і допомагаєш. Ти дуже хороший, Іллюш і мені соромно, що скільки років я завдавала тобі стільки болю.. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 46 47 48 ... 62
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Не вибачу, Уляна Пас», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Не вибачу, Уляна Пас"