Читати книгу - "Руйнація, Ріна Бейкер"

Кайл у Мексиці. Нарешті тиждень спокою без постійних дзвінків та повідомлень. Якщо просто зараз покласти руку на серце і сказати, що я не сумую за цим, то я збрешу.
   Тренування було плідним, майка мокра наскрізь, піт стікає по грудях та спині. Роблю фото в дзеркалі, та виставляю історію з підписом: «Щоб відчути себе живим - варто майже померти», нижче додаю: «Пекельно-вбивче тренування».
   Тисну опублікувати, та йду приймати прохолодний душ. 
   Сьогодні дуже вітряно, прискорюю крок, поки пориви підганяють мене в спину. В руці вібрує телефон, кидаю швидкий погляд на екран і бачу повідомлення. Дієго коментує викладену напередодні світлину.

Дієго: Ідеальне тіло! Воно вартує таких сузиль. Ти розкішна жінка. Я говорив це раніше?

   Примітивне бажання отримувати компліменти сильніше за здоровий глузд, і я розтікаюся від цих слів, як морозиво по пальцях.

Я: Не пригадаю. Можливо, говорив) І так, дякую, мені дуже приємно.

 Далі я не йду, а підстрибую. Що треба жінці для щастя? І не говоріть ті, що так би мовити «не люблять компліменти», що ви дійсно їх не любите. Тут варіантів декілька. Або ви отримуєте ті липкі зауваження він невігласів, що й компліментами вважати важко. Або ви не вмієте їх приймати, тому попереджаєте всіх навколо, щоб не казали вам нічого подібного, а коли у вашу адресу прилітає якась приємність, то радієте цьому пізніше, на одинці з собою. Тому, на мою думку, компліменти люблять всі, але кожен обирає для себе спосіб реагування.

Дієго: Я знаю прекрасний спосіб розслабити тіло після тренування. 
Я: Готова вислухати всі пропозиції. Окрім сексу. 
Дієго: Як дивишся на те, щоб поплавати в басейні? Здається, цілком пристойна пропозиція.

  Мене не дуже тішить думка про комбінацію мене, Дієго та басейну, в одному реченні. Якщо минулого разу він просто взяв і поцілував мене, то що завадить йому перейти межу знову?

Я: Вибач, мушу відмовитися. Багато справ вдома, немає навіть коли випити кави, а про басейн - взагалі мовчу. 
Дієго: Шкода, але запрошення залишається.  При нагоді - пиши, та організуємо дозвілля. Якщо твій хлопець не буде проти, звісно. Або просто не знатиме про це) 
Я: Буду мати це на увазі, гарного дня)

Вагаюся, адже Кайл не писав мені майже тиждень. Чи варто відправляти йому повідомлення? 
   Бетані, ви не грьобана пара закоханих! Ти виконуєш його розпорядження і маєш звітувати про все, що відбувається з Дієго. Не більше — не менше. 
   Довго дивлюсь на наш напівживий діалог, та все ж друкую, лаючись собі під ніс.  

Я: Писав Дієго, запрошував зустрітися.

   Відповідь прилітає миттєво.

Кайл: Добре. Де і коли?

   Так, я змінила імʼя контакту в телефоні. Почуваюсь незатишно, коли дивлюсь на це дурнувате «мій».

Я: Сьогодні, в басейні. 
Кайл: В БАСЕЙНІ? 
Я: Так. 
Кайл: Ти відмовилась? 
Я: Так. 
Кайл: Хороша дівчинка)

   Усмішка учениці  середньої школи, з якою привітався популярний випускник, засіла на моєму обличчі. 
   Стоп-стоп-стоп!  
   Мені зовсім не приємно від його похвали. Ну… хіба що трішки.

   Прибирання під музику, ось мої плани на цю суботу. А далі — їжа та кіно, так просто і банально. Якщо Мінді нічого не придумає на вечір, звісно. Від цієї жінки можна очікувати чого завгодно. 
   Коли кухня та вітальня вже сяють чистотою,  я переходжу у спальню. Хтось стукає в двері. Дивно, я нікого не чекаю. 
   Скоріше за все, це Мінді, не витримала до вечора і прибігла з якоюсь шаленою ідеєю. Відчиняю, та завмираю на місці, адже там стоїть Дієго зі стаканчиком кави. 
— Дієго! Що ти тут робиш? — я обсмикую короткі домашні шорти. — Ти і номер квартири знаєш? 
— Не повіриш. Я підійшов до будинку, а до твоїх дверей мене магнітом притягло, — він ставить передпліччя на одвірок, і спирається на нього. 
— Ти жахливий брехун! — хихочу я. 
— Приніс тобі каву, — він простягнув до мене паперовий стакан чорного кольору. — Сама казала, що не маєш часу випити кави. Ось, виправляю.  
— Не варто було, але дякую, — я взяла напій, мимовільно торкаючись його пальців.
   Дієго знову обмацує мене поглядом. Хоча, є ймовірність, що я забагато собі приписую. У чоловіка просто такий погляд, а я вже вирішила, що він мене хоче. 
— Не запросиш? — заглядаючи, за мою спину, запитав Дієго. 
— Запрошу, проте, не сьогодні, — я поклала руку на його груди, намагаючись обережно вивести його подалі від моєї квартири. — Я напишу день та час. 
— Що ж, терплячі отримують вдвічі більше. Чи не так? — повільно протягнув чоловік. 
— Це правда, — я намагаюсь давати йому надію, а сама в голові перебираю сто варіантів, куди це може привести. 
   Кайл. Приїде Кайл, і нехай він мені й каже, що я маю з цим всім робити. 
— Тоді до зустрічі, Бетані, — він бере мою вільну руку в свою і прикладає до вуст. — Ти не йдеш з моєї голови з того вечора. 
   Він востаннє дивиться в мої очі і йде до ліфту. 
   Я зачиняю двері, спираючись на них. Важке гупання у вухах відчувається ритмічною пульсацією. Чому в моєму житті зʼявилося так багато небезпечних чоловіків? 
  Знову стук у двері. Невже забув щось сказати? Здається, і так наговорив зайвого. 
  Чорт, краще б я не відчиняла. 
   Пʼяний, з розірваною знизу сорочкою, та балаганом на голові. Шон Бірсбрук, власною персоною. 
— Ти знаєш, що я кажу тобі замість «привіт». 
— Шоне? Що ти тут робиш? — навмисне пискляво, він імітує мене. — Знаю. Я так розумію, що до тебе потрібно вести запис? 
— Запис закрито. 
— Так і зрозумів, ти популярна шалава. Від тебе виходить новий мужик, а мене ти не хочеш на поріг пустити.
— Ти пʼяний, — я намагаюсь виштовхати його. — Та навіть двох слів не можеш сказати без паузи.
— А мені не потрібно говорити, трахаючи тебе, — він штовхає мене. Ледь не втрачаю рівновагу. 
— Якщо ти думаєш, що я дам тобі,  то ти геть з глузду зʼїхав. 
— А я не буду запитувати! Ти моя наречена, я маю право претендувати на твоє тіло, — двері за ним зачиняються, замок клацає. 
— Шоне! Ти хто завгодно, але не ґвалтівник, — намагаюсь заспокоїти його, задкуючи далі і далі. — Ти не можеш зробити це зі мною. Не після того, як я пережила це влітку, — я маю бути його голосом розуму. 
— Що? То тебе там ще й виїбали всією шайкою? — на його обличчі з’явилася огида. 
— Лише один, — я здригаюся від спогадів. 
— Це так бридко! — він раптово хапає мене за руку і тягне в спальню. 
— Відпусти мене! Що ти робиш? — пищу, коли він боляче тисне на моє плече. 
— Прощальний секс, і я готовий відпускати тебе у вільне плавання. 
— Шоне, ти несповна розуму? Який секс? Вимітайся звідси! Я хочу, щоб ця зустріч стала останньою, і тобою навіть не пахло в мене вдома! 
   Він обертається і підіймає мене, тримаючи за передпліччя, ніби я просто шматок картону, а не людина. Я різко підвожу коліно і бʼю ним хлопцю в живіт. Він злегка згинається, але мене не відпускає. 
— Шоне, ти клятий вилупок! Відпусти мене! — кричу я. 
— Даєш всім і кожному, а я маю терпіти це приниження? 
   Він різко кидає мене на ліжко, притискаючи зверху своєю масою. Важко дихати, неможливо поворушитися. 
   Бридкий, мокрий язик проводить доріжку від мого підборіддя, і аж до скроні. Я відчуваю його вʼялу ерекцію. 
   Ненавиджу члени! Можна ввести якийсь закон, де всім, хто хоч раз поводив себе, як мудак, відрізатимуть члени? Я б проголосувала «за», двічі. 
— Я зроблю це швидко, якщо не будеш пручатися, — він вже треться об мою ногу. 
   На тумбі біля ліжка, стоїть аерозоль для меблів. Що, як я зможу дотягнутися, і освіжити його пику? 
   Витягую руку, тягнучись. От-от, ще трішки, і я схоплю його. Є! Просто в моїй руці. Незграбно беруся за основу і пальцем тисну. Потік рідини йде кудись вбік. Шон помічає це, і на його обличчі спалахує лють. 
— Надумала відбиватися? — він хапає бляшанку і швиряє в інший кінець кімнати. Різко вирівнюючись, хапається за моє горло і стискає. 
   Це не таке стискання, як було у Кайла, він робив, аби не зашкодити. Цей робить так, щоб задушити мене. Я хапаюсь за його руку, відкриваючи рот, як риба, викинута на сушу. Очі вирячуються, я не можу стулити повіки.
— Це все через тебе! — гарчить мені в обличчя. — Батько мав передати мені свій бізнес і йти на відпочинок! І знаєш що він сказав? 
   Я хочу запитати, але фізично не можу цього зробити. 
— Він сказав, що я нікчема. Я не зміг втримати наречену, то й бізнес потоплю, не моргнувши оком! Ти, бляха, це все ти! — він гепає моєю головою об матрац, добре, що м’який. Хоча від нього болить спина після сну, зараз це рятує. 
   Він послаблює хватку і я роблю довгий, жадібний ковток повітря, що заходить всередину з свистячим хрипом. 
— Шоне, це не моя провина, а твого батька. Він шмат лайна і ти це знаєш.