Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Кароока, Mary Uanni 📚 - Українською

Читати книгу - "Кароока, Mary Uanni"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Кароока" автора Mary Uanni. Жанр книги: 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 46 47 48 ... 62
Перейти на сторінку:

— Яка?

Бабуся довго мовчала, перш ніж відповісти.

— Дерево пам'ятає. Пам'ятає все, що сталося.

Я не розуміла тоді цих слів.

Але зараз, у дорослому житті, стоячи на мокрому шосе, стискаючи телефон у руках, я нарешті їх усвідомила.

Ялівець.

Це було єдине місце, що пам'ятало все.

Моє дитинство.

Мій страх.

Мій слід, який привів мене сюди.

І тепер я знала, куди мені потрібно їхати.

***

Дорога до будинку дитинства тягнулася нескінченною стрічкою крізь знайомі й водночас чужі місця. Я сиділа за кермом, пальці стискали холодний матеріал, а в голові пульсувала одна-єдина думка: Навіщо мене туди тягне?

За вікном тьмяно світила рання вечірня зоря. Літо ще не встигло потьмянити, але після дощу все навколо виглядало змитим, вицвілим. Асфальт блищав, відображаючи світло фар, а над полями, що тягнулися за узбіччям, клубочився легкий туман. Я їхала за інтуїцією, не вмикаючи навігатор. Дорога була знайома – колись ми їздили нею щоліта, допоки все не змінилося.

На кожному кілометрі, на кожному повороті мене огортав дедалі сильніший спогад. Ось тут ми з сестрою зупинялися на узбіччі, щоб купити в бабусі соняшникове насіння. Ось там, біля мосту, я вперше керувала машиною – мені було десять, і дідусь, сміючись, поклав мої руки на кермо, ведучи їх своїх. А ось ця стара заправка – її ще тоді називали «динозавром», бо колони тут були, мабуть, ще з часів нашої бабусі.

Я не могла втекти від цих спогадів, не могла втекти від того, що було поховане десь глибоко в мене.

Чому я їду сюди? Що я сподіваюся знайти?

Невідомість тиснула, але я не зупинилася.

Коли я повернула з траси на стару грунтову дорогу, мене наче накрило важкою хвилею. Тут уже не було нових будівель, не було шуму міста. Лише поле, лише далекі ліси та ця дорога – єдиний зв'язок з минулим. Машина підстрибувала на нерівностях, гілки придорожніх дерев нахилялися до скла, немов шепотіли щось своїми сухими пальцями.

А потім я побачила його.

Будинок.

Точніше, те, що від нього залишилося.

Я зупинилася на узбіччі, заглушила мотор. Тиша навалилася з усіх боків, така густа, що аж звенила у вухах.

Колись тут було життя. Бабуся стояла біля хвіртки, чекаючи нас, махючи рукою. Собака бігав уздовж паркану, а в саду гойдали гілки старої яблуні.

Зараз усе це було зруйнованим.

Стіни провалилися, дах давно обвалився, заріс диким виноградом. Паркану майже не залишилося. Від саду залишився тільки один самотній стовбур.

І лише він залишився незмінним.

Ялівець.

Темний, мовчазний, ніби вирізаний із ночі.

Він стоїть там, де й завжди.

Я повно вийшла з машини. Серце калатало, ніби в мене був останній шанс щось згадати.

Щось важливе.

Щось, що можна все змінити.

1 ... 46 47 48 ... 62
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кароока, Mary Uanni», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Кароока, Mary Uanni"