Читати книгу - "Том 4"

Лихвар

Ця секта

примушує зрікатися родини, і через те вона найгірша в світі.

Міщанка (до сусідки)

Прісцілла звабила оту дитину, що потім закололи християни.

Сусідка

(неймовірно)

Ну!

Міщанка Я сама з Субурри можеш вірить.

Голос покликача

Префект казав Прісціллі говорити про себе тільки.

Юрист Так і слід! Авжеж!

Голос покликача

Прісцілла так до суду промовляє: «Оправдуйте мене їх оправданням, їх карою карайте. Я готова і рада вмерти за Христову правду».

Провінціалка Яку то правду? Як вона казала?

Високий істеричний голос жінки (з високих рядів)

Святая сестро! Помолись за мене в господньому раю!

Молодий хлопець (збігає по сходах уділ)

t Я християнин!

Беріть мене! В’яжіть! Я теж був з ними!

Молода дівчина (збігає слідом за ним)

І я! Й мене беріть! Я християнка!

Вігіли виводять їх.

Перший дідич (до другого)

Сі, певне, подуріли!

Д ругий дідич

Се зараза.

Лихвар Всіх вигубить — то й буде край заразі. Жрець Цібели

Прісцілла ся дитяче серце з’їла, тепер вона у християн найстарша, от тим вони і рвуться вслід за нею.

Тихий гомін сусідів жерця передавться на дальші ряди.

Голос покликача

Руфін Емілій має слово.

Голос з народу

Цитьте!

Се вже остатній.

Другий голос (зо сміхом)

Що ж ти там почуєш?

Третій голос Він має довгі вуха, не журися!

Раб

(до сусідки рабині, нахилившись близько)

Ти знаєш чудо? Сей Руфін прокляв свого клієнта за гріхи — в ту ж ніч, до світу ще умер клієнт.

Рабиня

Ой лихо!

Руфін сей ворожбит?

Раб

(тихше, оглядаючись)

Ні, він святий.

(Шепоче їй далі щось на вухо, вона чудується.)

Голос покликача

Руфін заздалегідь приймає вирок і просить виконать його скоріше.

Лихвар

Розжалобити хоче! Ні, не діжде!

Голос покликача

Префект ясновельможний Кай Летіцій гадає, що зменшити кару можна...

Лихвар

Іще чого!

(Тупотить ногами і стукає києм, його наслідують інші.)

Голос покликача ...з уваги на покірність.

Жрець Цібели

Усі вони покірні! Не одурять!

Голос покликача

Але Руфін покірність хай докаже: присягу імператору хай зложить,

богів олімпських жертвою вшанує і генієві цезаря віддасть належну честь.

Вояк

Він мусить се вчинити!

Дехто підводиться з лавок, щоб ліпше бачити, інші спиняють.

Клієнт

(до римлянина у далматиці, що застує йому, вставши) А що? Він присягнув?

Римлянин у далматиці

Ні, відступився і руки заложив. Ото ще дурість!

Я б для рятунку присягнув хоч довбні!

Не розумію сих людей!

Б публіці, надто серед вояків, галас.

Голос покликача (після сурмлення і деякого втихомирення)

Руфін

сказав, що імператором гордує, як громадянин...

З гурту вояків

Ні, як бунтівник!

Покликач (покриваючи гомін)

...а до богів байдужий, як філософ.

Філософ

Брехня! Філософи богів шанують!

Він християнин! Він сектяр!

Раб

(в нестямі)

Авжеж!

Він християнин! Мученик!

Вояки

Скарати!

Не милувати! Не зменшати кари!

Нехай живе наш цезар-імператор!

Нехай загинуть вороги його!

Покликач

Префект...

Лемент заглушав його.

Вояки

Нехай мовчить! Доволі! Годі!

Чого він вигороджує злочинця?

Хто любить імператора — кричи:

«Бунтівникові смерть!»

Багато голосів

Бунтівникові

смерть!

Вояки Зараз кара!

Жерці

Закопать живцем!

Бо він богів зневажив!

Покликач (просурмивши багато раз)

Вирок суду!!

Голоси

Та цитьте! Дайте слухать! Вирок суду!

Помалу спільний гомін стихає, хоча все ще прокочується гомін.

Вояк

Ну, що вони там мимрять? Голосніше!

Табулярій Та май терпець — покликач перекаже.

П окликач

Утікача-вигнанця Теофіла, упертого повторного злочинця, суд присудив на хрест.

Старий юрист

Отак і треба!

Покликач

Урбан, Флегон, раб Аквіла, Фавстіп — інакше Редівівус, і Негріна, вона ж Рената,— всі віддані будуть в театр і там в трагедії умруть собі па кару, людові на втіху.

Оплески і крики втіхи в публіці.

Покликач Відпущеник Нартал до звірів піде.

Знов оплески.

Гетера (не тяжиться з радощів)

До звірів! Як я рада! Як я рада! Покликач

Названий Парвусом найгіршу кару зухвальством заробив ■— його живцем спечуть на дзиглику залізнім.

Крик згоди.

Жрець

Добре!

Жерці Отак його! Він заробив! Спекти!

Покликач

Зосталось три почеснішого стану, то вирок їм ще затвердити має божистий цезар-імператор.

Голоси

Маєш!

Коли ж се буде? Ми не згодні ждати! Жерці

Вони втечуть! Не підемо додому, поки не зроблять їм кінець.

Голос

Авжеж!

П окликач До імператора послано вирок. Вояки

А ми тим часом що робити маєм?

Голос

(іронічно)

Очима лупати!

Голоси (з горішніх рядів)

Я так не хочу! Видовиська давайте! Хай скарають хоч одного! Ні, двох! Ні, трьох! Усіх! Чого ж уводити? Готовий вирок!

Гетера

Авжеж! і звірі ж є!

"Вояк

Я бачив сам

нових пантер.

Г о л о с и (маса)

До звірів християн!

Покликач

Суд повелів, що зараз приймуть кару засуджені Нартал і Парвус.

Голоси

Славної!

Голос

Го-го! Дивіться! Розпікають крісло!

Другий голос Вже бестіарії * пішли по звірів! Третій голос

Скоріше!

Матрона (до старого патриція)

Подивись, лишень, панотче,— се що за знак? Плебеї всі стоять, і ні один не йде прощаться з ними, а тільки Люцій підійшов близенько до варвара...

(з обуренням)

Ну, чи ти бачиш! Варвар його штовхнув!

Патрицій

Боги, яка розпуста! Відпущеник штовхає свого пана...

Те християнство стани всі руйнує.

Клієнт

(скрикнув)

Прісцілла варвара поцілувала!

Матрона (соромливо закриваючись) Матрона варвара цілує! Ганьба!

Патрицій Тепер того, худого заволоку.

Матрона Прилюдно! О Юноно!

(сплескуе руками)

Вояк

(поло гетери)

Християнка

не добрий має смак!

Р а би н я (до раба)

Чи се так треба?

Раб

(тихо)

Се поцілунок миру. Так годиться. Патрицій

А чоловік стоїть і — хоч би слово! Безлична секта...

Голос Вже ведуть пантеру!

Голоси Де? де? Не бачу! Та не застуй! Геть! Сюди, до нас хай ближче приведуть! Та що се справді? Цілий день сиди і нічогісінько нам не покажуть!

Жрець Ескулапа Дивіться! вже на крісло посадили!

Се близько, добре видко! Та дивися ж! (Шарпає сусіда за одежу.) Сусід

(нетерпляче визволяється від жерця) Ет, є на що дивитися!

(Кричить.)

Пантеру!

З пантерою сюди! Гей, бестіарій!

Голос Парвуса (за сценою, але не дуже далеко) Віддай їм, господи, по їх ділах, і звеличай раба свого!

(З болем.)

О боже!..

Рабиня (до раба)

Чого се свариться отой старий на сього печеного?

Раб

То пресвітер остерігає від недобрих слів.

Провінціалка (з відразою)

Ой, смаленим запахло!

Рим ля н к а (спокійно)

Ну, то що?

Голос Парвуса (екстаз у нього бореться з болем і мукою)

Господь мій захист!.. Мій притулок... сила...

(З раптовим одчаем і наче