Читати книгу - "Артар. Вигнанка Полярної пустки, Вікторія Ковзун"

На викладацькому столі лежала його Книга, Лука Сизий стояв перед нею.

– Отже, ви подумки намацуєте свою Книгу, – почав він. – Лівою рукою наче берете її та підіймаєте, – змахнув рукою, і Книга знялася в повітря. – Класично саме лівою рукою ви пересуваєте Книгу.

Викладач продемонстрував, як артефакт кружляє навколо нього за найменшим порухом руки.

– Права рука призначена, щоб розгорнути Книгу на потрібній сторінці та застосувати закляття. Подумки уявляєте сторінку, намацуєте закляття – і направляєте магію.

Книга зметнулась, розгорнулась – і засяяла синіми променями. У них можна було розгледіти картинку: здається, наша група, що займає магічну арену. Моєму захвату не було меж!

– Але зараз буде достатньо, щоб ви навчились тримати Книгу в повітрі та розгортати її, – мовив викладач. – Займайтеся, як вам зручно: чи сидячи, чи стоячи.

Я з трепетом глянула на Книгу. Подумки намацати її? Заплющила очі й намагалась відчути артефакт. Мені здалось, що щось зловила, і я змахнула рукою. Книга ледь-ледь підійнялась і тихо вдарилась об стіл.

Хоч як це було на мене не схоже, я готова була запищати від захвату! Тим часом Стефа Кривава сиділа знуджено. Вона то підіймала Книгу, то опускала, виробляла з нею кульбіти, розгортала і згортала.

– Молодчинка, – прокоментував Лука Сизий.

Видно було, наша знаменитість давно освоїла такі дрібниці. Так само легко вправлявся Злат та ще один книжник, а також та книжниця, що відрізнялась байдужістю. Я зауважила: коли інші хизувалися навичками, вона лише робила те, що наказали, й не більше.

Тим часом трапився казус. Одна книжниця так підійняла Книгу, що вона вдарилась об стелю і впала на голову якомусь хлопцю.

– Дана, щоб тебе! – вигукнув він.

– Ой! – зойкнула дівчина й густо почервоніла.

– Не хвилюйтесь, якщо щось не виходить, – мовив викладач. – У вас ціла пара, перш ніж ми перейдемо до наступного завдання. До речі, поки ви займаєтесь, нагадаю вам базові поняття. У кожного мага є дві магічні характеристики: резерв і потенціал. Резерв – це кількість магічної енергії, яка у вас є і яку ви можете використовувати для заклять, фактично магічна витривалість. Принцип аналогічний до фізичної витривалості: якщо ви бігли без перепочинку не знати скільки часу, ви впадете і не встанете. Так само і з магічною: якщо ви витратили весь резерв, ви також впадете і не встанете. Ні в тому, ні в тому випадку ви не зможете чаклувати.

Я так усміхалась, ніби звершила неймовірний подвиг: Книга плавно підійнялась і зависла в повітрі. Я злегка змахнула рукою, і Книга слухняно відплила в бік.

– Що ж таке потенціал? Це поняття протилежне до резерву по своїй суті: що більший у вас потенціал, то менше резерву витрачається на закляття. Це сила ваших заклять.

– Тобто, маг у якого потенціал нижчий, ніколи не матиме закляття такої сили, як у мага з вищим потенціалом? – запитала Валерія.

– Не зовсім, – заперечив Лука Сизий. – Ви можете вкласти у закляття більше резерву, і воно вийде сильнішим. Тоді найпростіше закляття може стати небезпечним.

– То фактично найкращий маг – це маг із високим резервом і високим потенціалом?

Викладач посміхнувся.

– Високий резерв – це завжди добре, – мовив він. – А от з високим потенціалом можуть виникнути проблеми. Наприклад, якщо магу з середнім потенціалом потрібно довго концентруватись, щоб сформувалася вогняна куля… То магу з високим потенціалом варто лише подумати про це, і пожежа охопить все навколо. Таким людям важко контролювати свою магію.

Я напружилась. Чи те, що в мене тріснула куля, означає, що в мене високий потенціал і неконтрольована магія? Чудово, це була мрія мого життя.

Пара добігла кінця, та я продовжувала займатися. Рухати Книгу туди-сюди й тримати її у повітрі в мене виходило, а от розгорнути її – вже ніяк. Книга лише вертілася, мов навіжена, але мого бажання не розуміла.

Раптом до мене підійшла Стефа.

– Гарно виходить, – прокоментувала вона.

Я не відповіла. Тільки розслабила руку, і Книга опустилась на стіл.

Стефа Кривава свердлила мене поглядом.

– Отже, ти продовжуєш цю гру, – хмикнула вона. – Кажуть, до Бойової академії магії Підлісся з’їжджаються зі всього князівства, але я не бачила нікого, хто б не був з Підлісся чи Сонячного міста. Але ти не з Підлісся і не з Сонячного міста. Хочеш, щоб я повірила, що справді існують якісь інші міста? Може, ще й Полярна пустка існує?..

Я вигнула брови.

– Стефаніє Кривава, ти справді вважаєш, що не існує якихось міст, бо ти не бачила їх?

– О, так, Ейворі Сніжна. Якщо я не бачила їх і ти не бачила їх теж, то хіба вони насправді є?..

На наступній парі книжництва ми вчилися читати Книги. Не просто пробігати поглядом сторінки, а сприймати інформацію миттєво.

– Найзручніше це робити так, – пояснював викладач.

Він підніс Книгу лівою рукою і затримав над нею праву. Зненацька Книга розгорнулась, сторінки змінювались із шаленою швидкістю. Очі Луки Сизого заволік туман.