Читати книгу - "Зброя, мікроби і сталь -"

У четвертому розділі ми переконалися, що великі свійські ссавці багатьма різними способами відіграли кардинальну роль у історії тих суспільств, які ними володіли. Найважливішими їхніми внесками було забезпечення м’яса, молочних продуктів, добрив, наземного транспорту, шкіри, вовни, військового штурмового транспорту і тяглової сили для плуга, а також мікробів, які масово винищували народи, що раніше не мали контакту із ними.

Крім них, користь людству принесли дрібні свійські ссавці та свійські птахи й комахи. Багатьох птахів було одомашнено заради їхнього м’яса, яєць і пір’я: курка в Китаї, різні види качок і гусей у різних частинах Євразії, індик у Мезоамериці, цесарка в Африці та мускусна качка в Південній Америці. Вовків було одомашнено в Євразії та Північній Америці — з них виникла собака, яку використовували як помічника на полюванні, охоронця, об’єкт ласки та, в деяких суспільствах, їжу. До гризунів та інших дрібних ссавців, одомашнених як джерело харчування, належать кріль у Європі, морська свинка в Андах, велетенський щур у Західній Африці та, можливо, гризун гутія на островах Карибського моря. Тхорів було одомашнено в Європі для полювання на зайців, а котів — у Північній Африці та Південно-Західній Азії для полювання на гризунів-шкідників. До дрібних тварин, одомашнених лише у XIX—XX століттях, належать лисиця, норка та шиншила, яких тримають заради хутра, а також хом’як, якого тримають як домашнього улюбленця. Одомашнення зазнали навіть деякі комахи. Найвідоміший приклад — євразійська бджола та китайський шовкопряд, від яких отримують мед і шовк відповідно.

Отже, багато з цих дрібних тварин забезпечували їжу, одяг і тепло. Але жодна з них не могла тягти плуг або віз, жодна не носила вершників, жодна, крім собаки, не тягла сани і не стала засобом ведення війни і жодна не зрівнялася за своїм значенням для харчування із великими свійськими ссавцями. Тому решту цього розділу присвятимо останнім.

Величезну роль одомашнених ссавців в історії людства взяла на себе насправді надзвичайно мала кількість великих наземних травоїдних видів. (Зі зрозумілих причин одомашнювалися лише наземні ссавці, позаяк водних ссавців важко було утримувати й розводити до появи сучасних океанаріу- мів.) Якщо під «великими» ссавцями розуміти тих, що важать понад 45 кг, то лише 14 таких видів було одомашнено до XX сторіччя (див. перелік у табл. 9.1). Із цієї «стародавньої чотирнадцятий» дев’ять («другорядна дев’ятка» із табл. 9.1) не відіграли важливої ролі, крім невеликих районів світу: одногорбий верблюд (дромедар), двогорбий верблюд (бактріан), лама/аль- пака (різні породи одного анцестрального виду), віслюк, північний олень, водний буйвіл, як, бантенг39 і гаур40. Лише п’ять видів поширились і відіграли важливу роль по всьому світу. До цієї «чільної п’ятірки» належать корова, вівця, коза, свиня і кінь.

Таблиця 9.1. Стародавня чотирнадцятая великих травоїдних свійських ссавців

Вівця. Дикий предок: азійський муфлон (Ovis orientalis) із Західної та Центральної Азії. Нині поширена по всьому світу.

Коза. Дикий предок: безоарова коза (Capra aegagrus) із Західної Азії. Нині поширена по всьому світу.

Корова, або віл. Дикий предок: нині вимерлий тур (Bos taurus), що водився по всій Євразії та Північній Африці. Зараз поширена по всьому світу.

Свиня. Дикий предок: вепр (Sus scrofa), що водився по всій Євразії та Північній Африці. Зараз поширена по всьому світу. Насправді — всеїдна (споживає як рослинну, так і тваринну їжу), тоді як інші 13 представників «стародавньої чотирнадцята»—більш виражені травоїди.

Кінь. Дикий предок: нині вимерлий тарпан (Equus ferus ferus) з України; інший підвид того самого виду (кінь Пржевальського із Монголи) дожив у дикому вигляді до наших днів. Нині поширений по всьому світу.

Арабський (одногорбий) верблюд (дромедар). Дикий предок: нині вимерлий; раніше водився в Аравії та прилеглих територіях. Досі обмежений переважно Аравією та Північною Африкою, хоч у здичавілому вигляді трапляється в Австралії.

Бактріанський (двогорбий) верблюд. Дикий предок: нині вимерлий, водився в Центральній Азії. Досі ареал обмежений Центральною Азією.

Лама і альпака. Це радше дві дуже різні породи одного виду, аніж два різні види. Дикий предок: андський гуанако (Lama guanicoe). Досі ареал обмежений переважно Андами, хоча невелику кількість їх розводять як в'ючаків у Північній Америці.

Віслюк. Дикий предок: дикий африканський осел (Equus africanus) із Північної Африки, що раніше, мабуть, водився на прилеглих територіях Південно-Західної Азії. Від початку ареал віслюка як свійськоїтварини обмежувався Північною Африкою та Західною Євразією, але останнім часом його почали використовувати в інших регіонах.

Північний олень. Дикий предок: північний олень (Rangifer tarandus) Північної Євразії. Досі ареал як свійської тварини обмежений переважно цими територіями, хоча зараз частково використовується на Алясці.

Водний буйвіл. Дикий предок водився в Південно-Східній Азії. Використання як свійської тварини досі обмежується переважно цим самим регіоном, хоча багато водних буйволів нині використовують у Бразилії, а деякі особини втекли від людей у Австралії та інших місцях.

Як. Дикий предок: дикий як (Bos grunniens), що водиться на гімалайських і тибетських плато. Як свійська тварина досі поширений лише в цьому регіоні.

Балійська худоба. Дикий предок: бантенг (родич тура), поширений у Південно-Східній Азії. Ареал використання як свійської тварини не виходить за межі цього регіону.

Гаял. Дикий предок: гаур (інший родич тура) із індії та М'янми. Ареал поширення як свійської тварини досі обмежений тим самим регіоном.

На перший погляд складається враження, що в цьому списку є кричущі прогалини. Чому він не містить африканських слонів, на яких армія Ган- нібала перетнула Альпи? А де азійські слони, яких і сьогодні використовують як робочу силу в Південно-Східній Азії? Ні, я не забув про них, але вони спонукають провести важливе розрізнення. Ганнібалові слони були, а азійські робочі слони і є всього-на-всього дикими слонами, яких було спіймано і приручено; їх не розмножують у неволі. Натомість свійську тварину можна означити як таку, що вибірково розмножують у неволі, через що вона зазнає змін, корисних для людини, яка контролює її розмноження і годівлю, дедалі більше відрізняючись від свого дикого предка.

Тобто одомашнення означає перетворення диких тварин на корисніших для людини істот. По-справжньому одомашнені тварини відрізняються від своїх диких предків за багатьма різними ознаками. Ці відмінності постають внаслідок двох процесів: штучного