Читати книгу - "Руйнація, Ріна Бейкер"

   Вечірка на яхті, яку організовує Дієго відбудеться вже цієї ночі. Я отримала запрошення, та дивилася на нього зі ступором. Яхта, навколо вода, немає шляхів відступу.    Перспектива, що малюється, не дуже тішить. 
   Кайл включив режим параноїка, і вирішив підготувати мене особисто. 
— Це вже смішно, Кайле! — я сиджу на ліжку, спостерігаючи, як чоловік розкладає оснащення поруч. 
— Це твоя безпека, — він бере маленький, ледь помітний вушний монітор, і крутить його в руці, розглядаючи. 
— Я видам себе в першу секунду! — лягаю на живіт і тягнусь до телефону. — Краще, як в старі добрі часи: дай мені інформацію, яку я маю бовкнути, і на тому годі. 
— Ти сама казала, що це пастка, з якої важко вибратися, — він роздратовано проводить долонями по волоссю. — А бути поруч я не зможу. На жаль. 
— То може, просто прикріпити мені на талію пояс смертниці, і дати їм зрозуміти, що я прийшла лише з одним наміром? 
— Це дуже гарне шпигунське обладнання, його не помітять, — переконує мене чоловік. 
— А якщо помітять? — я підперла підборіддя долонями. — Я не бачу в цьому сенсу. 
— Сенс є, зіронько. Я буду поруч. Хоча б так, — він сідає поруч, опираючись на лікоть. — І якщо ти опинишся в небезпеці, я прибуду за п’ять хвилин і витягну твою дупу звідти. Впевнений, що там не буде зв’язку, аби ти встигла мені подзвонити. 
— Гаразд! — підводячись на коліна, стаю перед його грудьми і беру навушник в свою руку. — Ось так? — я вставляю його в вухо. 
— Ні, глибше, — з довгим видихом каже Кайл. - Давай я. 
Чоловік простягає руку, закидаючи руде волосся за праве плече, моє тіло незмінно реагує на такі маніпуляції. Він торкається до навушника і проштовхує його всередину. 
— Ідеально, — проводячи пальцем по моїй вушній раковині, муркоче він. 
   Можливо це страх, хвилювання, очікування ночі, або все разом, але я хочу доторкнутися до нього, лишитися в цьому ліжку, яке зараз виконує непотрібну функцію, та нікуди не йти. Заплющую очі і важко видихаю. Час зупиняється, коли я знову кидаю на нього погляд. 
— Що? — він дивиться на мене, кусаючи губу. 
— Я трішки нервую. Все це, — я вказую на навушник. — Я не бісова шпигунка, яка вміє блискуче блефувати. 
— Ти не така вже й погана брехуха, не варто применшувати, — чоловік проводить пальцями по моїй шиї, та нижче, до лінії грудей. — Казала, що не хочеш мене. — він водить нігтями по вібруючій шкірі. 
— Не хочу.
— Дійсно, — він замислився, обводячи контур моєї майки. — Брешеш ти кепсько. Твоє тіло говорить зворотнє. — велика долоня лягає на поперек і притягує ближче до себе. 
   Щоб вловити рівновагу, я впираюся в його плечі, обтягнуті білою футболкою. Та міцно стискаю пальці, відчуваючи під ними пульсацію. 
— Я б ніколи… 
— Годі, — він тихо перебиває мене. — Я чую запах твого збудження, Бетані. 
— Це все хвилювання. 
   Пальці на ногах стискаються, коли він нахиляється, та торкається носом оголеної лінії живота. Проводить ним вліво, вправо, і до низу, впираючись в резинку білизни. 
— Ні, це саме те, що я сказав. — він веде долонею по внутрішній стороні стегна, а я тримаюся з останніх сил, щоб не простогнати про те, як добре це відчувається. — Можна? — запитує, коли пальці під шортами майже торкаються трусиків. 
   Навичка комунікації випаровується, ніби я ніколи не вміла розмовляти і з рота вилітає ледь чутне угукання. Мій клітор пульсує та збільшується. Очікування занадто довге, я кусаю внутрішню сторону губи, в передчутті подальших дій. 
   Легені наповнюються киснем, та жадібно затримують його. Великий палець чоловіка проводить по тканині трусиків від клітора і просто до входу, натискаючи на нього. 
   До біса все! 
   Мій рот відривається, і звідти вилітає звук чистого блаженства. 
— Мій палець мокрий. Не підкажеш, від чого? — хрипить він, обпалюючи жаром шкіру біля пупка. 
— Не знаю, може ти його облизав? 
   Він тихо сміється. І забирає руку. Я хочу протестувати і вимагати повернути її на місце. 
   Та сама долоня лягає на моє обличчя, він обводить губи пальцем, зупиняючись по центру. Не потрібно казати, я читаю цю команду в сірих очах, та відкриваю рот. Великий палець проштовхується всередину, ковзаючи моїм язиком, чутливість якого настільки підвищується з кожним сантиметром, що цей рот можна назвати новою вагіною. 
   Він зволожує свої вуста, не відриваючи погляд від поступальних рухів. Я стискаю основу пальця губами та починаю смоктати, подаючи голову назустріч. 
— Мені навіть не варто його облизувати. Ти прекрасно впоралася з цим завданням, — каже він і забирає руку. 
   Я тягнуся за пальцем, не бажаючи відпускати та розчаровано гарчу. 
   Він повертається до першої маніпуляції, та тисне на клітор через бавовну. Так повільно, так чітко, так точно в ціль. 
— Кайле, — я задихаюся. 
   Він лише забирає палець, та відводить тканину вбік, зустрічаючись з вологою. Задоволено стогне, наче до цього занадто довго тримав себе в руках. 
— Оце ти хвилюєшся, аж по ногах тече, — він проводить нижче, і я скрикую, коли великий палець торкається неприкритого входу, та легко натискає, вводячи лише кінчик. 
— Будь ласка, глибше, — благаю я, стискаючи футболку чоловіка. 
— На сьогодні ми закінчили, — він забирає руку, та підводиться з ліжка, наче й не було нічого. — Тобі час одягатися. 
   Я хапаю подушку, та влучаю нею прямо в спину чоловіка. Він лише дивиться на мене через плече, потягуючись, як хатній кіт. 
— Тоді, тобі саме час вийти з кімнати, — я підходжу до шафи. 
— Що я там не бачив? — Кайл кладе великий палець до рота і заплющує очі. 
   Гівнюк. 
— Смачно? — я мружуся, намагаючись показати, що це мене не бентежить. 
— Не розсмакував. 
— Шкода, тому що більше такого бенкету не буде. 
— Се ля ві, — він знизує плечима.

   Я одягаю сукню з довгим розрізом, що відкривє ногу від щиколотки та майже до півмісяця, та0, виходжу у вітальню. 
— Я готова, лишилося прикріпити ось це, — простягаю маленький мікрофон. 
   Кайл майстерно кріпить його до внутрішньої частини тканини біля грудей. Розвертаюсь, з проханням довести замок до кінця. Хоча, могла б без проблем зробити це самостійно. 
— Занадто оголені ноги, — констатує він. 
— Занадто багато на себе береш, — кажу, розвертаючись до нього обличчям. 
— Будь обачною. Для них — мене немає в місті. За документами, я досі не перетнув кордон. 
— Так, сер, — поправляючи волосся, відповідаю.