Читати книгу - "Весняна казка, Еммі Берн"

— Я теж рано втратила батька , тому розумію як тобі боляче . А ми вже приїхали  , моя бабуся дуже консервативна, тому  я зараз трішки хвилююсь - через хвилювання несу повну нісенітницю .

— То давай не відкладати наше знайомство. Міро я хочу стати твоїм другом , тому не соромся мене і якщо буде потрібна допомога звертайся. До речі запиши мій номер - можливо я помилялась і Марк не такий вже поганий . Мені здається що він хороший , адже я відчуваю поганих людей .

Марк диктує мені свій номер , і не розумію чому і навіщо я записую контакт як  " Моє щастя " адже по суті це правда. Тільки за сьогодні він подарував мені щастя на пів року , тому що оплатив лікування мамі . А якщо одружимося, то це буде на все життя, моє сердечно звісно хоче вірити , що він благородний принц , але потрібно жити реальністю, а не казками.

— Потрібно ж було купити тортик , і квіти . Яким же я буду виглядати нареченим .- Марк з кожною хвилиною подобається мені все більше , він ж міг і не купляти. Але все одно захотів зробити моїй бабусі приємно .

Ми швидко під'їхали до квіткового магазину.

— Твої і бабусині улюблені квіти - від хвилювання всі думки швидко вилетіти із моєї голови , і я просто не могла згадати .

Марк уважно спостерігав за мною , від чого моє серце з кожною секундою билось все сильніше . І чого я так хвилююсь , це ж банальне питання . Розумію , що вже досить довго мовчу і просто заставляю свій мозок нарешті включитись та згадати потрібну інформацію.

— Мої це білі гортензії , а бабуся любить лілії . - видаю як на екзамені , ледь згадала свої улюблені квіти . Якщо чесно мені їх ще ніхто і не дарував із хлопців , напевно тому я зараз мов на голках сиджу .

Коли Марк пішов , вирішую попередити бабусю , а то вона мені потім влаштує що я не попередила її , тим самим осоромивши перед гостями . Таке вже бувало тому швидко набираю .

— Ало ба , тут така справа у нас зараз будуть гості. І у мене для тебе є чудові новини, мамі продовжили лікування на пів року - чую як бабуся починає плакати , вона так сильно переживала за доньку , останні дні навіть ночами перестала спати .

— Я так рада сонечко , а скільки гостей? Щоб я зараз не осоромилася перед людьми, а то я не встигну нічого приготувати - от про що я говорю, моя бабуся така як і усі . Всіх хоче нагодувати .

— Нас двоє , але нічого не готуй ми привеземо тортик . Став чайник скоро будемо - кладу трубку, поки вона не почала заперечувати .

З магазину вже вийшов Марк з двома дуже красивими букетами . Від їх краси у мене перекривало дихання , аж сльози на очі виступили . Швидко кліпаю, щоб не розплакатись , а то подумає про мене казна-що  .

— Це тобі маленька - Марк відкриває двері із моєї сторони , та подає мені мій букет . Хоч як я старалась не плакати , у мене не вийшло . Мені вперше дарують квіти , ще й такої краси букет .

— Дякую вони прекрасні - Марк тільки посміхається і ставить бабусин букет на заднє сидіння .

Ми швидко заїжджаємо у кондитерську, там я вирішую нехай обирає на свій смак. Надіюсь він пам'ятає про мою алергію , от зараз і дізнаюсь як він мене слухав . Марк доволі швидко повертається із наполеоном , і щось  в середині цьому дуже радіє .

Вже біля квартири мені стало максимально страшно. Хвилювання було настільки сильним , що дістати ключ із рюкзака було цілою трагедію. Спочатку мені мішав букет , який я передала Марку далі через те що мої руки дуже тремтіли не пітдавався замок . Йому напевно стало мене шкода тому він просто подзвонив у дзвінок.  Я з вдячністю подивилась на нього , а за хвилину нам вже відчинила моя бабуся. Сказати що вона була шокована нічого не сказати .

— Це вам .. - бачу як мовчить Марк , і розумію що не сказала як звати мою бабусю . Сором то який , ну що за день у мене сьогодні.

— Ба познайомся це Марк . Марк це моя бабуся Віолетта Петрівна - вирішую спасати ситуацію .

— Віолета Петрівна радий з вами нарешті познайомитись. - бабуся тільки ошелешено киває, уявляю що зараз відбувається у її голові .

— Ходімо на кухню діти , там і поговоримо.  - я перелякано поглянула в на Марка, а він тільки мені підморгнув та пішов за бабусею.

Вже на кухні ми поставили наші букети у вазу , і дивлячись на квіти я не можу заховати своєї посмішки. Знала що дівчата радіють коли їм їх дарують , але щоб настільки. Марк вже нарізав торт , а бабуся поставила тарілочки для нього . Все настільки швидко відбувається, що мене це трохи лякає, адже познайомились ми сьогодні зранку  , а ось вечір і ми вже пара ,хоч і фіктивна.  

Ми весело провели вечір , Марк з бабусею швидко знайшов спільну мову.  А після того, як я сказала , що це саме він оплатив мамине лікування бабуся його розцілувала.  Ми повідомили їй тільки те що ми пара , думаю новин на бабусі сьогодні досить. Вона порадувалась за нас , дала настанови, щоб ми завжди один одному казали тільки правду.  І щоб були підтримкою одне для одного.

Марк пішов ,  але обіцяв що подзвонить , адже нам потрібно сходити на побачення. Зробити фото, щоб наша легенда була правдивою . Коли ми з бабусею прибирали на кухні , вона сказала що Марк їй дуже сподобався, і не тільки через те що допоміг мамі.  І боюсь признатись собі , що він мені сподобався ще зранку.

Вже перед сном , я прокручувала події у своїй голові.  Весь ранок вів до того, щоб я запізнилась на автобус, тоді б я не йшла пішки і не познайомилася з Марком . Як не вірити після такого в долю .