Читати книгу - "Кохання з ароматом ванілі, Аніта Русанова"

На вході, як завжди, мене пропустили без черги, адже ми з подругами тут часті гості. Зайшовши, я швидко попрямувала до нашої VIP-кімнати, яка закріплена за нами вже п’ять років.

- Софія, привіііт, - кричала мені Аля з бокалом мартіні в руках, - Дуже рада тебе бачити!!

- Привіт, люба, - ласкаво привіталась, адже теж рада зустрічі.

- Привіт, красуня, - щиро привітала мене Мія.

- Привіт, дорогенька, - мило посміхнувшись, обійняла подругу, бо ж скучила.

- Дуже сумував за тобою, малятко, - ооо, це привітання я вгадаю із тисячі, адже так мене називала лише одна особа.

- І тобі привіт, Ельдаре, - просто посміхнувшись йому, привіталась. – Я за напоями, комусь чого взяти?

- Ні, у нас все є, - одноголосно відповіли подруги.

- Якщо хочеш, я можу тобі скласти компанію, - сказав Ельдар.

- Ні, дякую, я сама впораюсь, - сказала йому і пішла геть.

Підійшовши до барної стійки, я просто кивнула барменові Олексію, а він лише за одним жестом зрозумів, що мені як завжди. Подякувавши хлопцю за свою блакитну лагуну, я повернулась до наших. Ельдар вже встиг кудись піти, а я навіть не засмутилась, адже дихати стало легше без нього. Поки ми сиділи з дівчатками, попиваючи свої коктейлі, я зрозуміла що ми вже не дуже тверезі, тому останок вечора я просто сиділа і потягувала безалкогольний мохіто.

Ближче до другої години ночі ми почали розходитись, адже ми були трохи зморені роботою. Перші поїхали Мія та Ельдар, він звичайно наполягав на тому щоб я поїхала з ними, але я ж йому не дружина, і навіть не його дівчина, тому я відмовилась від такої пропозиції. Ми з Алею теж збиралися вже іти, але їй подзвонив наречений і сказав що він зараз підійде з другом, який нещодавно приїхав в Україну. Я не була знайома з його другом, було, відверто кажучи, цікаво на нього подивитись.

Через п’ять хвилин до нашої кімнати входить Давид – наречений Алі, та незнайомий чоловік. Я одразу помітила , що він був досить гарний, високий, із русявим густим волоссям, це все що я могла розгледіти в напівтемряві, яка панувала в клубі.

- Привіт, Сонька, - дуже мило привітався до мене Давид, хоч він і був нареченим Алі, ми були в досить гарних стосунках, він був мені наче старший брат, який піклувався про мене.

- Привіт, братику, - посміхаючись, обійняла друга.

- Ти мені не говорив що маєш сестру, - зі здивуванням промовив незнайомець до Давида, - скільки років ми знайомі, а дізнаюся про це лише зараз.

- Це не моя сестра, хоча за ці роки, що ми з нею знайомі вже стала нею, - з теплотою вимовляє Давид до незнайомця.

- Я – Рост, кращий друг цього телепня, - взяв мою руку Рост і ніжно її поцілував.

- Приємно познайомитися, Софія, - чемно відповіла чоловікові. Якби в залі було світло, всі б помітили, як мої бліді щічки одразу стали рожевими після такого жесту.

Авжеж Аля була знайома з Ростом, бо вони мило обмінялися фразами і обійнялися. Решту вечора чи вже ночі, ми провели в чотирьох. Близько четвертої ранку я почала збиратись додому.

- Друзі, мені не хочеться вас залишати, але вже мушу бігти, завтра рано вставати, - промовила я до них.

- Якщо ти не проти, то я можу тебе підвезти, - несподівано для мене запропонував Рост.

- Я не проти, - чесно кажучи, я вже просто не захотіла викликати таксі так пізно, тому і погодилась.

Попрощавшись із друзями, ми попрямували до якогось позашляховика, схоже це було авто Роста, і я не помилилась, бо ж переді мною відчинились двері саме цієї автівки. Їхали ми в повній тиші, і вже за десять хвилин ми стояли під моїм будинком.

- Дякую що підвіз. – Сказала я, відкриваючи двері, - І була рада знайомству.

Вийшовши з машини, я повільно вдихнула свіже повітря, адже поруч із цим чоловіком його було катастрофічно мало.

- Почекай, - крикнув мені чоловік, коли я майже підійшла до під’їзду.

Рост зупинився біля мене достатньо близько, дуже близько… Його зелені очі бігали по моєму тілу, а мене це насторожило, коли він зупинив погляд на моїх губах я помітила вогники у його очах. Не встигнула я нічого сказати, як цей чоловік притягнув мене за талію і почав жадібно цілувати. Сказати що я в шоці, це нічого не сказати. Цей поцілунок був таким прекрасним, неначе я ні з ким до цього не цілувалась, він був неначе першим в моєму житті. Та щось раптом стрельнуло в моїй голові і я відштовхнула чоловіка з усієї сили і рвонула до підїзду, нічого не сказавши на останок.