Читати книгу - "Троянди, Мері Горн"

- Мишко підколює цим MR, батько тим що онуків хоче встигнути побавити. І ти туди ж? - спитала я подругу.

Ми крокували доріжкою між деревами, котру освітлювали тільки ліхтарі. Попри пізню пору зараз тут було людно.

- Яким MR? - подруга нахмурила брови. - Це в тебе є якийсь хлопець а я не знаю?

- Ні. Там взагалі така ситуація курйозна. Вчора продала букет квітів,  а ввечері вони повернулися з запискою. Від MR. І я не знаю хто це.

Подруга на мить мовчала.

- Можливо таємний шанувальник? - вона по змовницьки почала підморгувати від чого я посміхнулася.

- В мене? Я тебе прошу. Я не Степан Гіга щоб в мене шанувальники були.

Можливо, якби я зараз не була зайнята розмовою з подругою то б помітила що в тіні дерев паралельно з нами іде постать. Але, я була надто захоплена обговореннями з Машею ніж навколишнім середовищем. Повсюди ж люди. На годиннику була північ коли ми вже доходили до мого дому.

- Маш, транспорт уже не їздить. Ти як додому доберешся? Це ж не 10 хвилин пішком. Можливо до мене?

Подруга на хвилину задумалася а тоді відповіла.

- А давай. Гуляти так гуляти.

Я посміхнулася. Ми зайшли у будинок і зняли взуття. Ми пройшли дальше до сходів а тоді на другий поверх. Там, я перевірила кімнату Макса і відчинила вікно. Тоді ми з Мащею ще з дві години говорили ні про що. Моє ліжко було великим, а так як подруга не вперше спить у мене і для мене це є нормально то ми разом лежали в моєму ліжку. Попередньо я дала їй свою футболку та шорти замість піжами. 

Вранці, я ледь піднялася під дзвін будильника. Маша іще спала, я спустилася на низ і почала готувати сніданок. Все було буденно і по плану. Тільки сьогодні замість омлету були млинці. Незабаром всі вже спустилися і подруга в тому числі. Я запропонувала їй поснідати з нами але вона відмовилася. І сказала що на неї вже чекає Влад. Я провела дівчину до воріт і там ми попрощалися. За сніданком все було тихо, наче у могилі. До одного моменту…

- Я виставив сад на продаж. Сьогодні в обід має прийти людина на огляд. Я повідомив, що ти будеш там. - сказав батько а в мене в горлі з’явився ком.

Так швидко…надто швидко. Я думала, що ще хоча б з тиждень зможу там похазяйнувати а тут так скоро. Надто скоро.