Читати книгу - "трактат Син Божий – з вічності до Христа , Oleg Poroshok"

«Бо вам дано за Христа не тільки вірувати в Нього, але й страждати за Нього»

(Фил. 1:29)

Після П’ятдесятниці Церква почала зростати. Щодня до неї приєднувалися нові душі, навернені не силою людських аргументів, а свідченням віри, любові та сили Святого Духа. Але з розквітом прийшли і випробування — саме так, як Христос і обіцяв.

                          Гоніння — очищення віри

> «Усі, хто хоче жити побожно в Христі Ісусі — будуть гнані» (2 Тим. 3:12)

Перші християни не мали легкого життя. Їх:

виганяли з синагог і родин,

переслідували, катували, вбивали,

змушували зректися віри.

Але вони не ламалися. Вони любили ворогів, молились за гонителів, віддавали життя, але не зраджували Христа. Бо в них жив Він.

                                       Сила любові і єдності

> «Дивіться, як вони люблять один одного…» — так говорили язичники.

У світі, сповненому ненависті, жорстокості й корисливості, християни вражали своєю турботою одне про одного:

продавали майно і ділились з нужденними,

годували вдів і сиріт,

не мстилися, а прощали,

навіть під час чуми не тікали, а доглядали хворих.

Так народжувалась справжня Церква — не в комфорті, а в жертві.

                      Церква не знищиться — бо її основа Христос

> «Я збудую Церкву Свою, і ворота пекла не здолають її» (Матв. 16:18)

Жодна імперія, жоден диктатор, жодна злоба не змогла і не зможе знищити Церкву. Бо вона — Тіло Христа, і Христос — її Голова. І навіть коли вона страждає — вона не мертва, а очищається, оновлюється, зростає.