Читати книгу - "Том 12"

Свою «поему» я вже скінчила, вийшла то, властиве, не поема, а лірико-драматична сцена а 1а «Одержима», навіть в них обох є дещо спільне. На епічність я великої претензії не маю, і коли мені сей «вищий рід поезії» не дасться, то я не буду тим дуже гризтися. Не дано, так не дано — fiat voluntas dei! 10 Я знаю, що як я сю остатню свою поему писала, то була «щира, щира, щира», і горіло щось в мені, і не давало спокою, аж поки остатнє слово стало на папері. А що з того вийшло, то вже не в моїй владі. Зрештою, то Ви самі побачите, бо я Вам пришлю хутко ту поему, дасте її до друку, коли варта, а ні, то все-таки прочитайте і скажіть мені свою думку про неї.

«Все на світі має свій кінець», — се таки безперечна правда, бо от і мій лист кінчається, — хто б міг сподіватись?

Може, Вам моя балачка й обридла, та що вже — один тому час! Я ж Вам ще ніколи таких довгих листів не писала, то мусите ж і Ви раз дізнати, що то значить зачепити мене! Мені буде радість, коли Ви і ще одважи-тесь так мене зачепити. Бувайте здорові. Стискаю Вашу руку.

Excelsior!11 Спасибі за адреси.

Леся Українка

6. ДО Л. М. ДРАГОМАНОВОЇ-ШИШМАНОВОЇ

13 січня 1903 р. Сан-Ремо 13. І 1903. Сан-Ремо

Бідненька моя Лідочко!

Сьогодні я отримала твою карточку і просто аж здивувалась. Ще давно писала мені дядина, що Міка був слабий на скарлатину і що вже видужав. Невже се ще досі наслідки її тягнуться?! Як тільки я отримала твою картку, так зараз побігла по Сан-Ремо за справками. Знайшла в одному знайомому домі досить порядні умови: дві хатки, пансіон для тебе (кофе, обід, five o’clock12 і вечеря), молоко і яйця для Міки (а коли треба і можна йому, то і ще які додатки їди) — за 12 frs.13 у день; коли візьмеш тільки одну хату, то на 1 fr. дешевше; світло, опал (тут дуже мало і рідко топлять) і прачка окроме (се, може, вийде 20—25 frs. на місяць extra б). Хазяйка людина дуже порядна, вдова по докторі (Frau Dr. Rieth — читай Ріт), німка, має троє дівчаток, з них середня Мікиних літ, а всі вже шкільного віку, так що ні крику, ні капризів не чути в домі, бо діти цілий день заняті, а крім того, виховані по-німецьки, то нікому не обридають. Сусідів по етажу нема ніяких, крім хазяйки. Коли що прийдеться платити еЛга за які додатки до пансіону, то з тебе хазяйка братиме не по готельних, а по звичайних цінах. Хатки не дуже великі (але більші, ніж, напр., були у Владаї!), чисті і, що дуже важпо, на ю г, так що сонце гріє в них цілий день, вид на море (се тут далеко не скрізь є), коло хати маленький садок (але дуже маленький), публічна променада приморська дуже близько, власне, менше фешенебельна (менше модна чомусь), так що на неї можна не наряджатись, а ходити, хто коли, як і в чім хоче, через се, власне, там народ мало товчеться, а вид на море не гірший, ніж на парадній променаді, з тою різницею, що ся, непарадна, краще закрита від всяких вітрів і через те куди тепліша. Зрештою, ви ж би приходили раз у раз до нас, а в нас і море, і садок, і «простота нравов», так що й променади не треба.

Коли тобі знайдена від мене хата не сподобається, то, звісно, могтимеш собі пошукати ліпшої, тільки д е-шевше не знайдеш, надто тепер, бо се ж саме сезон. Пансіон тут тільки в одному готелі 6 frs., але той готель мошерницький і рідко хто з нвого без скандалу вибирається, в інших готелях-пансіонах ціна середня 7—10 frs. від людини (не від хати) і всякі extra — по готельних цінах. В приватних домах скрізь в і д 6 frs. (і більше) від людини. Може, на старім городі й дешевше, але там жити дуже погано і місто брудне. До того ж я не знаю сім’ї, де могла б тобі порадити жити, а до незнайомих не рішаюсь здаватись, не порадившись з тобою, бо не можу за них відповідати, чи не одурять, — Сан-Ремо все ж курорт, а на курортах, вже звісно, всякого сорту народ квартири держить. Коли хочеш, можна в готелі устроїтись, але то вийде дорожче, буде менше спокою, більше англійської респектабельності за table d’hote *, сумніви щодо дезинфекції хати після твоїх predecesseurs 14 та, може, і сусідство якого тяжко слабого.

Що б ти не вибрала, то все менш як за 400 frs.1 у місяць ти з Мікою не проживеш і то вже буде досить в обріз. Дешевше тут живуть люди, що наймають цілу віллу або цілий етаж і живуть цілою родиною або приймають квартирантів, але для того треба знати умови, не боятись клопоту і, головне, розщитувати поселитись падовше, інакше не оплатиться, бо прийдеАся дещо затратити на перше обзаведення (хоч тут вілли мебльовані і навіть з посудою). Я от живу у родичів, і вони з мене абсолютно ніякого баришу не мають, а й то плачу коло 5 frs. в день, не рахуючи сюди різних extra (прачку і т. п.), — теж до 200 frs. більш-менш виходить.

Коли ти схочеш Мікине утримання зовсім виділити в пансіонної плати, то май на увазі, що молоко тут ЗО с. літр, а яйця 1V2 fr. десяток та ще возня з усякими «примусами» на петролі, бензині чи спирті і через те порча воз-духу в хаті, а все одно, окрім їди, треба ж платити за ліжко, приборку хати і