Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Цар Соловей, Руданський 📚 - Українською

Читати книгу - "Цар Соловей, Руданський"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Цар Соловей" автора Руданський. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 4 5 6 ... 11
Перейти на сторінку:
пастух поклонився,

«Звідки?» - запитався.




«Я сем, члечку, вбогий немец,


Фон Австрія з родем,


Жиє собі тілько штукем,


З чужим хлебем-водем.




Як сват сватем, нам Австрія


Хлеба не родзіла,


Тілько з вогнем нас паліла,


З водем нас топіла.




З такем бідем немец нігди


З хлебем не працовал,


Тілько ходзіл із олейкем,


Штуки показовал».




«Що ж то в тебе за олейки?»


«Вшельке, мілий члечку:


І от тего, жеби члечка


Покохал дзівечка,




І од глави, і од очу,


Од боку болення,


От седзення і стоєння,


Піця і єдзення».




«Як такії ж то олейки,


То сховай для себе.


Ще цікавий би я знати,


Що за штуки в тебе?»




«О, я славне умім штуки,-


Хитрий німець каже.-


Тілько заплаць, мілий члечку,


Вшельке ці покаже.




Ото, члечку, і даремне


Маш ламане штуке...»


Перегнувся назад німець,


Падає на руки.




І руками вперся в землю,


Ноги підіймає


І стоїть ногами вгору,


Ніби чорт тримає.




І здихнув пастух-царевич,


Просить німця встати.


«Що ти робиш з себе, німче? -


Став йому казати.-




Не пристало чоловіку


З себе сміх робити.


Чоловіку завше треба


Чоловіком жити.




Я дам тобі, чоловіче,


Всього для початку,


Та возьми, піди додому,


Збудуй собі хатку.




Сій, ори, працюй, трудися,


Як всі добрі люди,


То із тебе поміж люди


І сміху не буде».





X





Після німця якось господь


Того не доводив,


Щоби ще хто на долину


Жебрати приходив.




І пастух поставив хатку,


Хліб зібрав завчесне


І спокійно жив в долині


До самої весни.




Стала весна наступати,


Піст святий кінчатись,


Ще лиш тиждень - і Великдень,


Треба сповідатись.




Із суботи на неділю


Йде пастух із дому


І приходить, поклонився


Богові святому.




Поклонився і громаді,


Край попа вклякає,


А піп сидить в патрахілі,


Йому промовляє:




«Доки в церкву не положиш


Дудки золотої,


Поти тобі не прокажу


Сповіді святої».




І встав з місця, пішов в олтар


І вечерню править,


А пастуха коло серця,


Мов кліщами, давить.




Вийшов з церкви за дзвіницю,


Ходить і блукає.


Аж приходить попів наймит


Да і розважає:




«Не журися, пане-брате!


До землі бідою!


Мало чого піп не каже!


Ходи-но зо мною.




Ти думаєш, що він справді


Так за церкву дбає?


О, бодай так! Все то, брате,


Собі забирає.




А як мучить на соломі


Бідну худобину!


Ходи хіба, та оглянеш


Свою десятину».




І пішов пастух, оглянув,


Аж жаль йому стало!


У голодної худоби


И стебла не лежало.




«Та де йому,- наймит каже,-


За худобу дбати!..


Він за теє тільки дбає,


З ким би йому спати.




Та ще в хаті із ким-иебудь


То й спати не буде.


Не пристало, каже, в хаті -


Будуть знати люди.




А нагорі іще здавна


Солом'яник має,


От туди він своїх гостей


На нічліг приймає»,





XI





«О, спасибі тобі, брате,-


Пастух обізвався,-


Що ти правду розказати


Не полінувався.




А не знаєш, чи сьогодня


Буде молодиця?»


«Як не буде? Та без Гриця


Й вода не святиться».




«Добре ж, брате. Я тут буду


О пізній вечері.


Не забудь лиш відімкнути


Затильнії двері».




Пішов пастух по сопілку,


Назад повернувся;


Увійшов в затильні двері,


В кутку пригорнувся.




І поглянув кругом себе.


Всюди темно й тихо;


На горі лиш по минутах


Шелепає лихо:




Далі чує тихий голос:


«Годі, серце, спати:


Збирається сильний турок


Москву воювати»,




«Не боїться Москва турка,-


Хтось говорить знова,-


Коли турок хоче битись,


То Москва готова».




А пастух пождав минуту


Та як стане грати!


Давай усе неживеє,


Як живе, скакати.




Скачуть відра із водою,


Кадка з буряками,


Скачуть лавки і полиці,


Мисник із ложками.




Скаче в сінях стара ступа,


Як жива неначе.


І нагорі підійнявся


Солом'яник, скаче.




Верещить піп, репетує,


Кричить молодиця,


Солом'яник скаче-скаче


І згори валиться.




І довго піп джмелів слухав,


Не міг з місця встати.


«Ото було вам, панотче,


Дудки не бажати».




А пастух пішов в обору,


Вигнав десятину


І погнав її на пашу


На свою долину.




Гусака лиш забув взяти


У отця святого;


Його рано серед хати


Спік отець живого.





XII





Чи подужав піп за морем,


Пастух не питався;


Найшов церкву за горами


І до тої вдався.




Там і сповідь проказали,


І запричастили,


І без плати на Великдень


Паски освятили.




Забув пастух їдно горе,


Друге наступає:


Що день божий з його стада


Все щось пропадає.




А то качка десь пропаде,


А то і овечка,


А то гуски не долічить,


А то і бичечка.




Різно бідний пастух думав.


Звісно, в кого згуба,


Ще й у того до причинку


Гріха повна губа.




Напослідок - що робити!


Пастух засідає.


Коли гляне, поміж терен


Німець пролізає.




Пролізає... Ще нічого:


Може, і не красти,


Може, в гості йшов, сердешний,


Та не міг попасти.




От пастух і виглядає,


Що то буде з того.


Німець виліз, кругом глянув...


Ні, нема нікого.




А тут саме коло терну


Череда стояла.


Він живенько за ягнятко -


Та у терен драла!..




«Почекай же, бісів німче!» -


Пастух розважає.


Взяв сопілку, засів знову,


Німця виглядає.




Тілько німець заліз в терен -


Дудка як заграє!


Німець скаче, німець плаче -


Не рад, та гуляє!




І обдерлась сурдутина,


Стало тіло голе;


Німець плаче, німець скаче,


А тернина коле.




І пограла ще сопілка,


И перестала грати,


Ледве живий вийшов німець


І став промовляти:




«Нех же ему маць мордує


З такем дудкем его!


Троха-троха не змордовал


Немца убогего!»




Аж відтоді на долині


Жив пастух щасливо;


його щастя, його долі


Ніщо не мутило.







ЧАСТЬ ТРЕТЯ



I





Що ж царівна злотокрила


На степу гадає?


Чи по неньці-голубоньці


Сльози проливає?




Чи літає в степу, грає?


Чи хазяйством рядить?


Чи затялась із сусідом


І війну провадить?




Чи й її «ламане штуки»


Німці приставляють?


Чи і в неї десятини


Люди вимагають?




Проливала вона сльози


По неньці-цариці,


Та що ж мертвому поможуть


Наші жалібниці?




Проливала вона сльози


У мертвого тіла,


Поховала, й перестала,


І повеселіла.




І жиє

1 ... 4 5 6 ... 11
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Цар Соловей, Руданський», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Цар Соловей, Руданський"