Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Байки, Олена Пчілка 📚 - Українською

Читати книгу - "Байки, Олена Пчілка"

212
0
16.05.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Байки" автора Олена Пчілка. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 5
Перейти на сторінку:
class="p1" style="">Чайка й Кречет у барвистій, зеленій оселі.

Вже й крило зростаться стало, чарівная мрія

Серце Чайки оповила і тверда надія

На щасливе життя тихе, на вільнім просторі,

Де лани широкополі, гори, ліс і море.

Кречет каже: - Де ти будеш, з тобою полину

На край світа, бо несила кинуть сиротину! -

На ті речі лихо нишком усміхалось,

Бо з недолею гіркою уже поєдналось...

У бір якось ненароком голубка влетіла

Та на гілку біля Чайки і Кречета сіла.

Кречет пильно подивився в голубині очі,

Що дивились на Кречета, як зірки в півночі.

- Звідкіля вона? - питає, сам очей не зводить,

Кругом лихо тихо ходить, своє діло робить.

А у Чайки серце мліє, наче горе чує...

Друг з голубкою полинув... Чаєчка сумує.

- Де взялось ти, враже лихо? - бідная питає.-

Нащо мені життя моє, як долі немає?

Я ж надію в серці мала на могутні крила,-

А тепер!.. Жить самотою вже мені несила!

Сонце світить та не гріє, ні з ким розмовляти,

Полетіла б світ за очі - несила літати!

Смійся ж, лихо невмируще! Тішся, люте, вволю.

Бери ж моє життя тяжке, бери мою долю! -

Через силу бідна Чайка крилами змахнула,

Вдарилась об діл, об землю й навіки заснула...

 

ОРЕЛ НА ВИЗВОЛІ

 

 

- Лети собі на волю! З тебе клітки буде! -

Сказали раз орлові добрі люди,

Що роки довгії його держали

В неволі темній, в тузі, у печалі.

- Лети!..- І опинивсь орел на волі,

На світлі ясному, у чистім полі.

І озирнувсь навколо неборак.

Побачив він лани знайомі, луг-байрак,

Де в вільній розкоші кохався він колись,

Де в того дуба кучері зеленії вились,

Що був йому причалом по літанню,

І часто так з’являвся в спогаданню!..

Орел побачив небо те безкрає,

Куди тепер полинути він має,

Свої в повітрі розпустивши крила -

Надії, думки гордої вітрила.

І стрепенув орел крилами знову.

Хотів до хмар полинуть на розмову.

Та ба! Занадто довго нудився в неволі!

Зомліли крила. Згризли серця болі

Колишню міць велику,- не ставало сили

Туди летіть, куди було носили

Орла колишні думоньки охочі;

Осяйне світло сонцеве вражало очі,

Що помарніли в сумнім полоні.

І опустивсь орел понизині,

Упав на дуб той кучерявий, рідний,

Хотів насилу там зібратись, бідний!

Та вже ж там інші, дужчії орли сиділи -

Ні стану, ні журби його не зрозуміли,

Знебулого - крилом з погордою одбили!

 

Траплялось бачить вам орла такого?

Ох, тяжко так дивитися на нього!

 

БАЙКА ПРЕДКОВІЧНА

 

 

Ох, давня ти, байко!

Хіба що незнайко,

Простак-невіглас

Не чув тебе зроду!

Дійшла ж ти до нас

Від давнього вельми народу!

 

Ті греки змисленні

Казки незчисленні

Із музами 2 вкупі творили -

Розкішні, чудові,

Богам до любові,

Та й цюю навіки потомні зложили,

Мистецького хисту додавши,

Величнії краски узявши:

Вложилась таємная річ, непроста,

Істоті таємній в уста.

 

Отож була Сфінксова мова:

- Чужий чуженине, вгадай мого слова!

Хто вранці ногами іде чотирма,

У південь ступає двома,

Як сонце ж надвечір згасає -

На трьох шкандибає?

 

І загадку тую вгадав чоловік!

Вгадав... Та й по цей день її не минає

Ніхто із людей, хоть і ревне шукає

Від долі незмінної лік...

 

Малим немовлятком до звіра подобний

Бува чоловік неспособний:

Плазує, навколо рятунку блага...

Аж осьде вона надбіга -

Пора молодая, жадана,

І дужа, і міцна, кохана!

Тепер чоловік порятунку не просить,

Він гордо та пишно головоньку носить!

Він цар тепер світа свого!

От справжняя доля його!

Чи так же?.. Мине панування те миле -

Он хирная старість іде!..

І владар помалу з кієчком бреде,

Себе підпирає, як древо похиле!

Дожив чоловік... І ослаб, і осліп...

Так це він - коханої жизні вінець?..

Чи кращий початок життя, чи кінець -

Нехай угадає новітній Едіп!.. 3

 

 

 

 

________________

 

Олена Пчілка

 

БАЙКИ

 

318

 

 

 

Друкований текст для вичитування взято з:

Пчілка Олена. Годі, діточки, вам спать!: Вірші, оповідання, казки, фольклорні записи. Київ, «Веселка», 1991.

 

 

ISBN 5-301-00921-4

 

 

Відмінна якість:

електронний текст книги повністю відповідає друкованому оригіналу!

 

 

© Оцифрування, вичитування, правка, форматування і оформлення тексту: OpenBook, 2019

 

© Електронна бібліотека класики української та світової літератури «Відкрита книга»

 

2019

1 - Клейнод - коштовність, самоцвіт.


2 - Музи - у грецькій міфології богині - покровительки поезії, мистецтва, науки.


3 - Едіп - персонаж грецького міфа.

1 2 3 4 5
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Байки, Олена Пчілка», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Байки, Олена Пчілка"