Читати книгу - "Чужим життям, Ганна Зюман"

— Чому? — запитала дружина, обмацуючи поділ шуби.

Гарне, незвичайне хутро зайняло всю її увагу, і вона навіть на мить забула про причину занепокоєння чоловіка.

— А ти на руки глянь, — не зважаючи на дії дружини, відповів граф.

Графиня обернулася й зойкнула:

— Але ж це…

— Я теж так думаю, — ще дужче насупився граф.

— Йоган, — графиня злякано притулилася до чоловіка, — тут щось не так, ти подивися на її одяг. Я ніколи не бачила такого хутра. А чоботи! Ти колись бачив такі чоботи?

— Так, люба, — посміхнувшись додав граф, — і не помітити штани замість спідниці теж складно.

В цей момент дівчина застогнала і різко хитнула головою.

Граф із графинею напружено завмерли.

— Сандре, будь ласка, допоможи, — прошепотіла незнайомка, — він же вб'є мене. Сандре!

Граф із дружиною переглянулися:

— Герцог Сандр?

— От і з'ясували, — граф стомлено сів на стілець, що стояв неподалік. — Тільки Чорного герцога нам не вистачало.

— Що будемо робити?

— Готуватись до зустрічі гостей.

— Ти думаєш, вона одна з його коханок? — злякано прошепотіла графиня.

— Я думаю, вона набагато гірша. І дуже сподіваюся, що вона прокинеться раніше, ніж сюди прибуде сам герцог.

— У такому разі, дорогий Йогане, — графиня все ж таки взяла себе в руки й рішуче встала перед чоловіком, — нам необхідно подбати про таку високу гостю якнайкраще. Чоловікові не варто бачити те, що зараз тут відбуватиметься.

Граф кивнув, спішно покинув кімнату і попрямував до свого кабінету.

Йому необхідно було встигнути дати безліч розпоряджень по замку і з'ясувати, як близько від його володінь знаходиться герцог. Також зовсім не буде зайвим надіслати листа братові — не може бути, щоб у столиці не знали про таку дивну леді, близьку до не менш дивного, а тому дуже небезпечного герцога.

Роздуми графа перервала дружина, увірвавшись в кабінет.

— Йоган, ти маєш це побачити. Я розумію, що пристойність не дозволяє тобі дивитися на оголену гостю, але зараз не до етикету. Ідемо.

Дружина різко сіпнула графа за руку і потягла в покої гості.

Дівчина, все ще непритомна, лежала на ліжку на животі, а простирадло прикривало лише її нижню частину. Граф зніяковіло спробував відвести очі, але дружина була напрочуд наполеглива. І коли граф все ж таки ризикнув подивитися на дівчину, зрозумів чому.

Через весь хребет від першого шийного хребця і до місця, що приховується простирадлом, тяглася дивна візерункова смужка з невідомими письменами. Крім цього, на лопатках дівчини красувалися два чорні крила, одне з яких було явно зламаним.

— Татуювання? — здивувався граф, але дівчину відразу повністю накрили простирадлом, а самого графа виштовхали за двері.

Повернувшись до кабінету, граф Йоган Форнскі остаточно розгубився і не знав, про що писати братові.

Надто дивною була його гостя.

Відсутність слідів на снігу, де знайшли дівчину, а те, що в лісі було саме так, граф не сумнівався. Хват був його найкращим мисливцем, і ніхто майстерніше за нього не міг читати сліди. Черепа на чорних гострих нігтях, незрозумілий одяг, а тепер ще й дивне татуювання на спині. І до цього слова дівчини з проханням про допомогу до герцога Сандра. Щоб так запросто звертатися до герцога, потрібно бути не просто фавориткою. Ходили чутки, що навіть його високо титуловані коханки звертаються до нього не інакше, як пан.