Читати книгу - "Olya_#1"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Olya_#1" автора Володимир Худенко. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 4 5 6 ... 146
Перейти на сторінку:
зброї — вогнепальний пістолет! А ще я вивихнула ногу при стрибку з парашутом, я злазила із сосни і… довелось перерізати стропи багнет-ножем! А ці туманні світання над болотами, цей серпанок — така деталізація, просто шик! Це ваш, ваш дрім? Як вам це вдалося?!

Оля ніяково повела плечем.

— Це не мій дрім, я не розробник, — вона розвела руками. — Я маю певний досвід в оптимізації софту, але я не дрімер, вже ж вибачте, це не мій хліб.

— Але… — мічман задумалась. — Знаєте, я просто подумала: це про місця звідки ви родом, так?..

— Ну, я не зовсім звідти родом, але так, це близько, — пояснила Оля. — Одначе це не мій дрім, хоча його й розробили мої земляки, здається, так. Знаєте, я не все ще там дивилась, але пригадую, що там була лінійка авторських сюжеток про Другу світову на території тодішньої Росії. Напевне, вам трапився саме такий.

Вона приязно всміхнулась.

— Це просто вражаюче! — видихнула льотчиця. — Де ви їх берете?

Ольга зітхнула і простягла Мануелі руку:

— Оля.

Та потисла.

- І, думаю, не буде страшним порушенням, якщо ми перейдемо на ти, правда ж?

Та всміхнулась.

4.

Sec. Lieutenant Rushdie:

/анімоване дівча вилізло з ліжечка і глузливо показує язика в об’єктив відефону/

Sr. Michman Ramos:

У мене просто відпадні новини!

Sec. Lieutenant Rushdie:

/анімоване дівча поставило руки в боки і нетерпляче тупає ніжкою, явно чогось чекаючи/

Sr. Michman Ramos:

Можеш зайти просто зараз?

У мене тут Семі з навігаційного, і тільки-но таке розказав…

Не для бортового чату.

Sec. Lieutenant Rushdie:

Та що там скоїлось?

Sr. Michman Ramos:

Не для чату.

Зайдеш?

Sec. Lieutenant Rushdie:

Не можу, у мене пацієнт.

Трохи згодом…

/анімоване дівча махає ручкою і виходить зі своєї кімнатки/

Надіславши останнє повідомлення, Оля пришвидшила крок і засунула руки в рукави светра, немов їй стало морозко. З бокового коридору вигулькнуло двоє десантників — Оля зрозуміла по кольору комбінезонів, хлопець і дівчина, вони про щось жваво розмовляли, а побачивши її, віддали честь, а хлопчина ще й, широко всміхнувшись, поважно кинув:

— Док…

Оля відсалютувала їм, незграбно приклавши два пальці до скроні, і повернула в коридор, з якого вони вийшли, — без навігатора було ясно, що то казарми. Та, врешті, навігатор не сперечався — дороговкази перед її взором спалахували прямо і наліво в блок Д, їм вторили інфопанелі на стінах.

Двері чотирнадцятої каюти розчинились самі, як тільки-но Оля до них наблизилась. У доволі тісній комірці з освітлювальними стінами, що нині променились білим, було ліжко і універсальний контейнер, широкоекранна інфопанель розкидалась ледь не на всю стіну напроти дверей.

«У мене таки непогана каюта», — мимохідь констатувала Ольга. Вона, в принципі, вже чула від Рамос та деяких матросів, що сержантський і солдатський особовий склад не мають навіть окремих анабіозних камер.

На ліжку сиділа сама Елізабет Уотс — досить висока, круглолиця та білобриса дівчина з короткою стрижкою. На ній був такий самий комбінезон, що й на зустрінутих Олею, — темно-синій, з тоненькими блакитними смужками специфічного маркування вздовж тіла та емблемою на обох плечах — блискавка, що влучає в планету. Дівчина сиділа, підперши голову рукою, немов її нудило, а взута чогось була у величезні домашні капці світло-рожевого кольору — це виглядало кумедно.

Десантниця побачила Олю і тут же виструнчилась.

— Мем…

Оля махнула рукою.

— Облиште, заради всього святого… Сідайте.

Десантниця із сумнівом зиркнула на розстелене ліжко, але Ольга ще раз упевнено кивнула,

1 ... 4 5 6 ... 146
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Olya_#1», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Olya_#1"