Читати книгу - "Час перед свiтанком, Сомерсет Вільям Моем"

- Мої діти не поїдуть з Лондона, поки я не покину Лондон, - сказала пані Кларк з рішучістю. - А я не поїду з Лондона, доки Ноббі не покине Лондон.

- А я, скажу за себе, я не поїду з Лондона, поки майор не покине Лондон.

- І я не думаю, що я покину Лондон за будь-яких обставин, - засміявся Роджер.

- Так ось і ви, як ви могли б сказати, - додала пані Кларк. - Якщо ви не перестанете колупатися в носі, Ерні, я відправлю вас у село. Що про вас подумає майор?

- Ось мій носовичок, - сказав Ноббі, дістаючи не надто чистий носовичок. - Якщо ви хочете висякатись, то висякайтесь, а якщо ні, залиште його в спокої.

Роджер навряд чи міг би сказати, чому він відчував себе в такому гарному настрої, коли повертався до Військового міністерства.

Дік Маррі відправився в Єгипет, і через кілька тижнів Йен, оговтавшись від травм і купивши собі гарну вставну щелепу, пішов за ним. Джейн знову залишилася одна в своєму маленькому будиночку. Оскільки він був недалеко від Військового міністерства, всякий раз, коли вона була вільна і він міг це зробити, Роджер прогулювався і вечеряв з нею. Тим часом життя в Грейвні-Холті йшло своїм звичним шляхом. Через реорганізацію генерал втратив роботу в Червоному Хресті і, не маючи ніяких справ в Лондоні, назавжди повернувся в Грейвні. Його непотрібність зробила його капризним, і хоча зазвичай він був спокійною людиною, тепер він був схильний бути в поганому настрої і дратівливим. Він відчував свій вік. Оскільки Діка більше не було, щоб доглядати за маєтком, він взяв на себе управління ним; але він був занадто легковажним і занадто запальним, щоб робити це з помітним успіхом. Підготовчу школу Томмі передали Канаді, і його батьки, не зовсім розуміючи, що з ним робити, вирішили залишити його вдома, поки не побачать, як йдуть справи. Джим продовжував працювати на фермі. Пані Хендерсон мала уявлення, що останнім часом він здавався більш у мирі з самим собою. Їй було цікаво, чи не стала його пристрасть до Дори менш сильною: наскільки вона могла судити, вони зустрічалися тільки по неділях, і тоді в їх поведінці не було нічого, що вказувало б на те, що між ними було взаєморозуміння. Це правда, що вдень вони вирушали на прогулянку, але не було шкоди від цього. Вона була досить впевнена у високих принципах Дори, щоб бути переконаною, що та не допустить ніякої недоречної близькості. Крім того, вона не була закохана в цього хлопчика. У цьому тепер місіс Хендерсон теж була переконана.

У такий спосіб повільно тягнулося літо. По всій Англії люто велася робота з підготовки до вторгнення, яке здавалося неминучим. Мудреці вивчили припливи і вирішили, в який саме день це станеться. Ходили чутки, що група диверсантів висадилася на південному узбережжі і була знищена, і ходили чутки, що флот барж був перехоплений у Корнуолла і потоплений; лікарні в Парижі, як говорили, були забиті німецькими солдатами, які страждають від жахливих опіків. Люфтваффе почали серйозно атакувати Англію, і кожен день міста піддавалися бомбардуванням. Люди навчилися розрізняти по звуку двигуна, які були німецькі літаки, а які були британськими. У повітрі йшли запеклі бої, і були збиті сотні ворожих літаків. Наприкінці вересня німці напали на Лондон. Доки були розбомблені, і цілі вулиці бідних будинків в Іст-Енді були перетворені в масу димлячих завалів; потім настала черга Вест-Енду; Букінгемський палац був уражений; вулиця Ріджент, вулиця Бонд, Пікаділлі: у Мейфейрі були великі діри, де колись стояв старий джорджианський будинок. Фабрику в Кройдоні бомбардували і вбили двісті дівчат. Де-не-де прямий удар потрапляв у сховище, і мало хто з тих, хто шукав у ньому притулку, врятувалися. Нальоти розпочиналися в сутінках, і відбій не звучав до перших ознак світанку. Жителі Лондона проводили тривожні ночі, але продовжували працювати і зберігати спокій.

Країну дуже турбували поширені розмови про те, що зрадники з п’ятої колони були активними; бо було відомо, що їх операції значно допомогли ворогу під час вторгнення в Польщу, Бельгію, Голландію та Норвегію, і не можна було не припускати, що німці не зможуть застосувати в Англії методи, які в інших місцях виявилися такими дієвими. Дикі байки розліталися, і скарги були широко розповсюджені, що Уряд недостатньо усвідомлює небезпеку. В результаті іноземці були зібрані, і багато з них було відправлено до таборів для затриманих. Потім був розголос, що вони були забрані безладно, як і підозрілі, так і ті, що не підлягали підозрі, і ліві газети були жорстокими до уряду через його невміння розрізняти. Але це питання також трималось в полі зору громадськості. Хендерсони були стурбовані. Неможливо було заперечити, що Дора, хоча і була австрійкою, яка постраждала від нацистських переслідувань, згідно з буквою закону була ворожою чужинкою, і ризик того, що її буде, якщо не інтерновано, то принаймні вивезено до іншої частини країни, посилив той факт, що Грейвні Холт знаходився в межах п'яти миль від таємного аеродрому. Усі в околиці знали про нього, але він був, як гаданий, настільки винахідливо замаскований, що був невидимим з повітря на висоті, на якій змушені були літати ворожі літаки, остерігаючись зеніток. Проте була небезпека, що зрадник з п’ятої колони може знайти засоби видати його точне місцезнаходження. Генерал Хендерсон відвідав головного констебля округу та командувача Повітряних Сил на аеродромі і дав особисту гарантію чесності Дори. Він підкреслив добру роботу, яку вона зробила з початку війни. З усіма тими дітьми, за якими вони доглядають, вони просто не могли справлятися без неї. Наполягати на її від'їзді було б надзвичайним зловживанням владою. Він був людиною, яка звикла домогтися свого, і він був вкрай незадоволений, коли все, що він зміг видавити з влади, -