Читати книгу - "Прорив. Корумпована демократія, держава-вигнанка Росія і найбагатша, найбільш руйнівна промисловість на земній кулі, Рейчел Меддоу"

організували йому поїздку в Університет Монтана Тек на місячні мінералогічні курси, спонсоровані Національним науковим фондом. На момент вступу в коледж вісімнадцятирічний Остін Голланд був переконаний, що його професійне майбутнє належить науці. І він довів, що талановитий і достатньо здібний, щоб потрапити на серію літніх стажувань, а після цього на цілий рік постбакалавратського стажування в Національній лабораторії штату Агайо. Під час стажування Голланд працював над кількома непересічними розробками, пов’язаними з містом Чалліс, нічим непримітним маленьким містечком, яке випадково опинилося в регіоні, що зветься міжгірським сейсмічним поясом.

Чалліс мав тривалу й легендарну історію вимірюваної сейсмічної активності. Землетрус магнітудою у 7,3 бала трясонув Чалліс 1983 року, й упродовж свого стажування в Айдахо через десять років після того Остін Голланд зміг піднятися на місце, де можна було побачити й торкнутися широкого й глибокого шраму, що лишився. «Уся справа в тому, що коли стається землетрус, гори піднімаються, а низини опускаються», — пояснював він 2017 року під час свідчень у цивільному суді. — І таким чином ви насправді тягнете й розтягуєте кору і створюєте нову землю. У цьому випадку, розумієте, це лише кілька футів нової горизонтальної землі, але гори, думаю, піднялися приблизно на чотирнадцять футів».

Землетруси навколо Чалліса не вщухали, тож Голланду на станції моніторингу було чим зайнятися. Науковець-початківець був причарований. «Коли я почав навчання в коледжі, то хотів стати інженером-геологом [з тих, що досліджують надра землі, щоб знайти найкращі місця для буріння нафтовим компаніям], і це було почасти через те, що тато сказав, що вони заробляють більше, ніж геологи, — згодом розкаже він. — І, можливо, воно досі так і є, і можливо, в цьому сенсі мені, мабуть, слід було стати інженером-геологом. Але я закохався у сейсмологію».

На той момент, коли Голланд, через п’ятнадцять років після посвяти у сейсмологи, приїхав 2010 року в Оклахому, там коїлися важливі й дивні речі. Оклахома переймалася тим, що Голланд назвав «значним відхиленням від [її] історичного природного рівня фонової сейсмічності», і Національний науковий фонд встановлював нові сейсмічні монітори в сорока місяцях по всьому штату. Люди вже говорили про можливість того, що ці нові землетруси були людських рук справою і, швидше за все, викликані тогочасним захопленням газонафтової індустрії гідророзривом пластів. Підтекст цієї теорії, звісно, полягав у тому, що землетруси можна було зупинити. Якщо людство могло їх ввімкнути, то хіба б не могло їх також і вимкнути? «Відколи я потрапив в Оклахому, це було одне з питань, яке мене попросили вивчити, — сказав Голланд. — Це було запитання, на яке всі хотіли отримати відповідь».

З одного боку, це скидалося на можливість для Остіна Голланда зробити те, про що він мріяв: зібрати безліч нових оперативних даних, здійснити глибоке наукове дослідження і опублікувати важливі і, можливо, безпрецедентні висновки у царині спровокованої сейсмічності. З іншого боку, можна було б сказати, що Голланд мав шанс зробити собі ім’я. Але він був не з тих, хто нашвидкуруч хапає вершки. Остін Голланд, як завжди, керувався професійною й особистою скромністю, був бранцем тривалого вивчення наукових методів. Він завжди враховував те, чого не знав. Завжди обережний. Завжди свідомий того, що в зонах розломів глибоко під його ногами значення мала більше ніж одна змінна. «Коли ти геолог, ти не можеш контролювати свої експерименти, бо ти не можеш зазирнути всередину землі, — пояснював він у своїх свідченнях. — Ми не можемо контролювати характеристики всередині землі».

Таким чином, у той час, як упродовж першого року його роботи загальна кількість землетрусів з амплітудою понад 3 бали підскочила майже до 40, Голланд зачаївся і сукав свою наукову нитку. Він уникав драматизму і газетних заголовків навіть одразу після потужного землетрусу магнітудою в 5,1 бала, який стався досить близько, щоб трусонути його офіс в кампусі Університету Оклахоми. Сусіди були менш спокійними. Місцеві описували досвід землетрусу 13 жовтня 2010 року як відчуття на кшталт тракторного причепа або сміттєвоза, що врізається в будинок, або посадку «Боїнга 747» по сусідству. Складно сказати, наскільки точно знає хто-небудь, як насправді може відчуватися посадка такого літака по сусідству, але використання образу неабияк говорить про страхітливу новизну відчуття, яке вони пережили. Дехто стверджував, що гуркіт тривав упродовж довгих і болісних тридцяти секунд. «Цей паразит тряс всенький мій будинок, — розповів чоловік, який жив за милю від епіцентру. — Тут буквально все перевернулося». Землетрус скинув з драбини одного умільця все робити своїми руками і приземлив у відділення нагальної медичної допомоги з поламаною щиколоткою. А він був по той бік Оклахома-Сіті, за десять миль звідти. Повідомлялося, підземні поштовхи відчувалися приблизно в семи сотнях миль від землетрусу, в Брентвуді, штат Теннессі.

Кнопка державної служби на вебсайті геологічної служби Оклахоми («Спитати сейсмолога») блимала, що тобі різдвяна гірлянда, й того дня, і наступного, і через день, коли околицями прокотилися несильні підземні поштовхи. До Голланда також стікалися запити преси з усієї країни. Коли науковий редактор вебсайта «Боїнг Боїнг» попросив прокоментувати ситуацію, Голланд був терплячим, прямолінійним і відвертим. Він пояснив тектоніку Оклахоми, де «північноамериканська плита була розірвана і старі плити злилися воєдино». Пояснив різницю між відомими розломами в Каліфорнії і Оклахомськими, де скелі старші, мають не такі гострі краї і міцніші. «Тут, в центральній частині Сполучених Штатів, сила землетрусу поширюється на значно більший радіус, ніж у Каліфорнії, оскільки скелі, через які проходить сейсмічна хвиля, твердіші. Це все рівно, як звук, що швидше й голосніше проходить через метал, ніж через дерево або пінопласт».

Він припустив, що, як показала історія, сильніший землетрус не виключений. Але оклахомський єдиний (і дуже перевантажений роботою) офіційний сейсмолог й досі не хотів або не міг назвати хоча б одну конкретну причину нещодавніх багатьох поштовхів. Як це пояснити — зростання на 20 000% порівняно з історичним середнім показником? «Ми не знаємо напевно, чим саме викликані пікові роки, — відповів Голланд, коли науковий редактор «Боїнг Боїнг» поцікавився, чи був тут винуватцем бум застосування гідророзриву пластів. — Дослідження все ще на початковому етапі. Я працюю тут лише з початку січня. Я би сказав, суттєвих результатів поки що немає. Допоки я не зможу науково довести, що це так, вважатиму, що це природна сейсмічність. У минулому тут мали місце природні землетруси. Не обов’язково, що це пов’язано із зовнішньою причиною».

На момент спалаху землетрусів 2010 року Обрі Макклендон (ніхто інший в Америці не був для широкого загалу таким уособленням національного розгулу гідророзриву пласту) мав би припустити, що його революція