Читати книгу - "Відшукати скарб, Анітка Санніфео"

Минув місяць.

Сьогодні важливий день для всього Адару. Нарешті настав час обрати нового Володаря світу.

Чутки про зрадника та знищення артефакту швидко рознеслися по всім поселенням й спричинили чимало шуму, дискусій та припущень. В народі навіть поговорювали про те, що не виключено, що війна тепер може охопити всі народи, адже тепер може з’явитися чимало охочих зайняти місце Мировальда. Багато хто обговорював необхідність створення нового артефакту.

Втім, до останнього дня ніхто достеменно не знав про те, що насправді задумали правителі.

– Ти впевнений у своєму рішенні? – в кабінет Мировальда увійшла Джоана та вмостилася в кріслу навпроти. Вона принесла чоловіку чашечку кави. – Може, все-таки передумаєш?

– Так, кохана. Я впевнений. Свій голос я віддаю своєму супернику – представнику роду Світлих Володарів. В Адарі настав час змін. Та і я зможу присвятити вам всім більше часу. Робота правителя відіймає купу енергії та сил.

– Тату, але саме вони розв’язали війну… – Руора теж не могла зрозуміти рішення батька.

– Війну розв’язав Арчивальд. І він сам у цьому зізнався. Він навмисно зіткнув два народи. І харчувався цією чорною енергетикою! – Мировальд обвів поглядом всіх присутніх.

– А я за, – проговорив Миродор. – Ми зі Світлим народом не вороги. І зараз саме час довести це. Показати нашу єдність, і так само як День змінює Ніч, ми маємо передати право на керування світом Світлому Володарю.

– Братику? – перевела на нього здивований погляд Руора.

– І я підтримую це рішення, – озвався Олексій. – Мені здається, передача влади у руки Світлого Володаря зараз дуже доречна. Поселення ельфів потребують відновлення. Та й мені Арольф здався тямучим. Хоч й характер в нього вибуховий.

– Гаразд, ходімо, любі мої. Всі вже зібралися у залі для нарад, – промовив Мировальд. – В будь-якому випадку, останнє рішення приймає Елліон.

Темний та Світлий Володарі – Мировальд та Арольф домовилися про створення Ради Старійшин Адару в яку увійшли очільники всіх рас, що жили в Адарі. І саме ця Рада буде обирати того правителя, хто на їхню думку вартий наступні сто років керувати державою. Звісно, не обійшлося без фей та драконів. Елліон та фея Еліна завдяки дару бачити Істину могли вчасно виявити підступи та підкупи.

Саме тому право засвідчити чесність голосування надали представнику драконів та рятівнику світу, адже саме дракон зіграв головну роль у знешкодженні Арчивальда. Елліон же мав право вирішити кому віддати перевагу, якщо кількість голосів розділиться порівну.

У залі для нарад в резиденції Темного Володаря вже дійсно зібралися всі головні особи Адару – старійшини тролів, гномів, Світлий та Темний Володар, Елілон та Еліна.

Перед кожним з очільників земель лежав папірець, на якому вони мали написати одне ім’я – кому з двох родів вони віддають перевагу – Світлому чи Темному.

Посередині стола стояла спеціальна ємність, у яку кожен опустив свій голос. В залі повисла тиша.

– Шановні, – порушив її Мировальд. – ми всі на порозі нового етапу розвитку нашого Адару. Я вдячний всім, що ви погодилися на такі зміни. Я впевнений, що ми зможемо надалі обирати Володаря без магічних артефактів та джерела. Істинного Володаря будуть обирати представники від народу. І я вважаю, цей шлях правильним.

Зал вибухнув оплесками.

– Засвідчую перемогу Арольфа, Володаря земель Світлих ельфів, – наголосив Елліон. Він встиг порахувати папірці, на яких були написані імена. За Арольфа було віддано чотири голоси, за Темного Володаря лише два.

– Арольфе, від сьогодні та на наступні сто років влада над Адаром у твоїх руках. Мудрості тобі для прийняття справедливих рішень, – додала Еліна.

– Я обіцяю берегти мир на всіх землях Адару, – промовив Арольф. – Я дякую всім за довіру й сподіваюся, що ми всі разом будемо працювати над тим, щоб наш світ процвітав та розвивався!

 – Успіхів, Арольфе, – побажав йому Мировальд, потиснувши руку. – Я вірю в тебе!