Читати книгу - "Чужим життям, Ганна Зюман"

Королівський палац

У палац ми пройшли таємним ходом.

Коли зайшли до кабінету, перше, що я побачила, був він... король.

Гарний. Середнього для цього світу зросту, шикарний шатен з красивими, трохи сумними карими очима.

— Альберте, — невдоволено заговорив король м'яким, дещо гортанним голосом, — до чого такий поспіх? Невже до завтра не міг почекати? Пам'ятається, зранку ти намагався мало не втекти від мене, а тепер заявляєш, що тобі потрібна термінова аудієнція. О! — Король нарешті мене помітив. — Ти з жінкою?

Я спробувала зобразити реверанс, як показували у фільмах про принцес.

— Обставини змінилися, Ваша Величність, — сухо відповів Альберт і зняв свою знамениту шапку.

Король сів.

— Як? — тільки й видав він.

— Джерело.

— Значить, ти знайшов його, — примружився король. — А зранку стверджував протилежне.

— Так, — абсолютно спокійно, без найменшого страху чи паніки, ніби перед ним був не король, а старий знайомий, відповів герцог.

— І де воно? Я мушу побачити його негайно!

— Ваша Величність, — герцог, не звертаючи уваги на вигук короля, взяв мене за руку й підвів, а точніше, підтягнув ближче. — Дозвольте вам представити леді Яніну Яленську.

— Альберте, я радий познайомитися з твоєю дамою, але мене зараз цікавить зовсім інше, — роздратовано відгукнувся Його Величність, усім своїм виглядом показуючи, що я пусте місце.

— Леді Яніна, — продовжуючи ігнорувати слова короля, Альберт повернувся до мене, — дозвольте вам представити короля Тамії Одуела II.

Помітивши легке підморгування герцога, я, зробивши черговий реверанс, простягла руку.

Король, кинувши на герцога повний роздратування погляд, схилився до моєї простягнутої руки й… відлетів до стіни.

— З глузду з'їхала? — заревів герцог.

— Та я взагалі нічого не робила! — скрикнула я, кидаючись до короля, що намагався піднятися. — Ти що, не міг йому просто сказати?

— Він би не повірив.

Тим часом король розплющив очі й, побачивши, що я нахиляюсь до нього, заволав:

— Не торкайся до мене!

— Оді, це тільки вперше так, — м'яко сказав герцог, намагаючись заспокоїти короля. — До того ж через тканину сила не передається. Або через відкриті торкання, або ... — герцог раптово осікся, спіймавши мій зацікавлений погляд.

Так-так, дуже цікаво, як ще передається йому сила.

— Ну? — я зовсім забула про короля й витріщилася на герцога. — Або через що?

— Або перешкода не має значення, якщо ти перебуваєш у неадекватному стані, — продовжив Альберт.

— У якому? — я зробила крок до герцога, уперши руки в боки. — Це коли я була у неадекватному стані?

— Коли морди мужикам била.

— Ой, та подумаєш, випила трохи, — прошипіла я, вже впритул підскакуючи до герцога.

— Альберт, — жалібно протягнув король, самостійно повертаючись у вертикальне положення. — Я правильно зрозумів, вона Джерело?

— Так, Ваша Величність, Яна — Джерело.

— А, — король обвів пальцем навколо обличчя, — це як?

— Випадково, — буркнув герцог, виразно подивившись на мене, від чого я відразу активно закивала.

— Випадково, — хмикнув король, повторюючи пояснення від Альберта. — Тобто, якби не це випадково, ти так і приховував би Джерело від мене?

— Тільки до певного часу, — спокійно відповів герцог.

А я, сідаючи в крісло, подумала — бреши більше.

Настала тривала пауза.

— Емм, — нарешті першим відмер король. — І що пропонуєш робити?

— Знав би — не сидів би зараз із тобою.

Чоловіки наче забули, що я все ще тут, а я на радостях втиснулася в крісло якомога глибше.

Може, про мене справді забули, тож я почую ще щось цікаве, а краще важливе для мене.

— Допустимо, твоє омолодження можна пояснити як розробку нового, дуже потужного артефакту, — припустив король.

— Тоді маги відразу зрозуміють, що я знайшов джерело, тож почнуть свої пошуки ще активніше.

— Куди вже активніше, — усміхнувся король, — мої люди й так не встигають непроханих гостей біля твого будинку прибирати. Твої де?

У відповідь була тиша.

Король перевів погляд на мене.

— Не зрозумів.

— Леді Яніна зараз проживає у графа Форнскі, — пояснив герцог.

Я мимоволі сіпнулася — раптова здогадка неприємним холодком ковзнула по моєму хребту.

Він що, стеження за мною влаштував? Ну тримайся, гад.

Король здивовано підняв брови, переводячи погляд з мене на герцога та назад.