Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » Коли ти йдеш — я народжуюсь, Лана Міра 📚 - Українською

Читати книгу - "Коли ти йдеш — я народжуюсь, Лана Міра"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Коли ти йдеш — я народжуюсь" автора Лана Міра. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 52 53 54 ... 75
Перейти на сторінку:

Вікна запотіли. Люди — як з фільму 2005 року. В кофтиках, з термосами, з вічними сумками. Мене це заспокоїло.

Я дістала з кишені останній лист Славіка. Той, що ще не читала. Відкрила. Там було:

«Твоє минуле — не ворог. Воно — твоя дорога. Але не обовʼязково їхати по ній ще раз. Можна просто попрощатись.»

І я посміхнулась. Бо ніби він знав, куди я їду.

 

Місто зустріло мене сірою хмарністю і запахом мокрого асфальту. Але я не шукала романтики. Я шукала завершення.

Зайшла у двір старої рекламної агенції, де колись працювала. Все змінилось. Інша табличка. Нові вивіски. Але десь під землею тут досі лежав мій біль.

Я не стала заходити. Просто постояла. Подивилась на вікна. І всередині не ворухнулось нічого.

“Все. Цей офіс — більше не моя рана. Це просто будівля.”

 

Далі — кафе, де ми з Антоном колись сміялись. Колись. Я сіла за той самий столик. Замовила каву. І дістала свій блокнот.

Написала:

«Я відпускаю не тебе. А ту себе, яка тебе любила. Вона вже не тут. І не повернеться. І я більше не чекаю. Я йду.»

 

Повертаючись назад, я отримала повідомлення від Славіка:

«Я купив тобі горіховий чай. Бо знаю, що його в нас не продають, а в тебе був улюблений. Просто скажи, коли буде безпечно залишити на порозі.»

Я відповіла:

«Завтра. І заходь, якщо захочеш. Я вже не боюсь. Тільки не тисни. Просто будь.»

 

Коли я вийшла з автобуса в рідному місті, знову відчула щось нове. Не полегшення. Не ейфорію. А чіткість. Я знала: я вже вдома. І не тому, що повернулась. А тому, що більше нікуди не треба тікати.

 

Вдома все було на місці. Кіт зустрів мене обурено. Ліза — обіймами. А на столі лежала ще одна коробочка. Без записки. Але з теплом.

Я відкрила її. Там була чашка з написом: «Ти — мій спокій у шторм.»

І я зрозуміла, що тепер можу дозволити собі бути коханою. Не рятівницею. Не героїнею. А жінкою, яка просто приймає.

А вночі, коли все затихло, я почула тихий стукіт. Не в двері. В себе всередині. І зрозуміла — пора зробити дзвінок, на який не вистачало духу вже три роки.

1 ... 52 53 54 ... 75
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Коли ти йдеш — я народжуюсь, Лана Міра», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Коли ти йдеш — я народжуюсь, Лана Міра"