Читати книгу - "Поцілунок одного разу, Ольга Манілова"

Відкладені гроші Кареліна брати в жодному разі не можна. Він щойно їх дав, а Кіра одразу ж побіжить із них тягнути потрібну суму? А як попросить назад? Переживання про ганьбу, яка вселяє таку гіркоту, призводять до того, що Кіра починає розпитувати директора, які є варіанти.

На їжу для них із Петром вона витратить частину грошей з карти Кареліна, ще частину з того, що він купує сам, а залишок із її запасу. Вони якось протягнуть.

Потрібно знайти за місяць гроші на штраф, але й пошук нової роботи на носі. Знову від потреби.

— Поясніть, чому це я не можу бодай один місяць продовжувати працювати швачкою? Тоді ви гарантовано отримаєте свій штраф із лишком!

— Щоб я тебе знову пустила назад, як козу на город? — обурюється старша зміни. - Набереш новий штраф.

Проковтуючи гордість, Кіра звертається до Семена Кириловича.

— Будь ласка, подумайте, адже це додаткові вільні руки. Навіщо їм пропадати? - закликає до резону дівчина.

— Руки-руки, — пихкає собі під ніс Семен Кирилович. — Норова, руки теж різні бувають. Ну ось нам прибиральниця потрібна. Там ти точно клієнтів не налякаєш.

Кіра погоджується побути місяць прибиральницею.

Певною мірою це вирішує частину проблем. Можливо, вона за місяць якраз знайде роботу більш інтелектуального характеру і без потреби постійної особистої присутності.

Але іншою мірою... В іншій мірі Кіра, напевно, заслужила все це як покарання. За розхлябаність. За недалекоглядність.

За польоти у казкових хмарах. Замість розставляти пріоритети.

Того вечора вона удавано серйозно слухає, що Карелін розповідає, але чує лише половину. Навіть вночі не вдається повноцінно відволіктися, хоча Роман дбайливий більше звичайного. Вранці Кіра цілує його дуже захоплено і глибоко, і чоловік дивиться на неї деякий час перед тим, як вирушити до ліфта.

Звичайно, вона приховує від нього те, що сталося, і продовжує ходити в цех як ні в чому не бувало. Кіра дуже не любить своє нове тимчасове ремесло. Ніколи особливо не подобалося прибиратися.

Щодня доводиться возити цією довбаною шваброю по плитці — вона тільки й думає, як би місяць закінчився швидше.

Альтернативні варіанти, бажані та гідні, поки трапляються слабкі. Або вона не підходить, або сама не впевнена, що впорається.

Але найчастіше Кіра не підходить їм як співробітник.

Журналіст Морозов обіцяє подумати і замовити за неї слово то тут, то там. Неприємності завжди ходять парами. Доводиться спочатку лікувати, а потім вирвати зуб та витратити гроші з карти Кареліна.

Кіра переконує себе, що це нісенітниця, але все одно в день останньої операції її мало не трусить. Слава богу, Рома інтерпретує її роздратування невірно і віднесе все до нервів через зуб.

— Вони ж сказали, що дві години не їсти, а не цілий день. З'їж що-небудь, Кіро, — відкладаючи планшет убік, він дістає салат і хінкали, що сам і замовив.

— Я наїлася вранці, — зітхає вона. — Пізніше перекушу.

— Ти зробила повну діагностику, як ми говорили?

- Зараз недоречно, - бурчить Кіра. - У мене аврал на роботі. Я... я думаю, що мінятиму її. Роботу.

Карелін підіймається і наливає журавлинного лимонаду, що Кіра так любить.

— Я це вже чув, та віриться важко, — приглушено каже Роман.

- Ні я серйозно. Я навіть шукаю варіанти. Набридло мені це шиття.

Вона відсуває поставлену ним склянку і тягнеться до пляшки рому на стільниці кухонного куточка. Вдається майже повністю захопити скляну ємність, але у процесі дівчина перевертає мінеральну воду.

— Ось тобі й день, — бурмотить Кіра і підводиться, щоб витерти розлите. Спочатку набирає серветок, але потім розуміє, що води на підлозі забагато.

— Сядь, — чоловік практично насильно повертає дівчину на стілець і відчиняє нижню поличку. — Я сам приберу.

Вже у спальні Рома спостерігає, як вона перекладає подушки.

— Я також пошукаю варіанти. Адже можна? - Запитує він трохи роздратовано.

Кіра знизує плечима, але погоджується. Зараз не той час, щоби була можливість крутити носом.

Один вечір Кареліна немає так довго, що у Кіри вже нутрощі наче кислотою просякнуті. Він почав частіше повертатися майже вночі, але сьогодні на годиннику вже давно перевалило за дванадцять.

Не хочеться дзвонити, але від занепокоєння вона місця собі не знаходить. Роман коротко відповідає, що буде за годину чи дві, і наполягає, щоб дівчина його не чекала.

Кірі хотілося б спокійно заснути, тільки ніяк не виходить.

У голові гніздиться страх, що за всіма своїми соплями з приводу своєї нової непоказної долі у вигляді прибиральниці, Кіра втратила важливий поворот у їхніх стосунках чи його житті. Вона схоплюється з ліжка і біжить в коридор при звуку дверей, що відкриваються. Роман справді виглядає пом'ятим більше, ніж зазвичай, і в складках біля рота залягла втома.

— Адже сказав не чекати, а нормально спати, але хто мене слухає в цьому домі.

Він тягне її за собою на кухню, де цурається чаю і наливає собі віскі. Чайник Кіра ставить собі. У мийці виявляється брудний посуд.

Ось же, кукувала і маялася в спальні півночі, коли було чим насправді зайнятися. Декілька тарілок і фраже вирушають сушитися, коли закипає чайник. Вона повертається, щоб ще раз поцікавитися: чи не хоче він чогось, як виявляє пильний, уїдливий погляд на собі. Здається, Роман зовсім не моргає.

- Що таке? - Зсуває брови Кіра.

Карелін вливає віскі до дна і зі стуком опускає келих на стіл.

- Хочу тебе, - він витирає тильною стороною долоні рота. - Зараз.

Вона поправляє брительку ночної сорочки, хоча поправляти там нічого.

— Спершу треба мене поцілувати, — прикрим тоном тягне дівчина. Прийшов додому і навіть не торкнувся.

Він вже тисне її в стільницю, торкаючись ерекцією сідниць. Тягне голову на себе, повертаючи обличчя вбік.

— Це я можу зробити. Тільки не скиглити потім. Або ні, краще скиглити.