Читати книгу - "Не вибачу, Уляна Пас"

І знову Ілля повів себе як справжній джентльмен, а я вкотре переконалася, що сама не розумію чого хочу. Хоча ні, я розуміла. Мені хотілося щоб Даня усвідомив свою помилку і нарешті зізнався мені в своїх почуттях. Можливо хоча б так я могла закрити очі на своє існування поряд з ним усі ці сім років. А так я розуміла лише одне - я жила для нього, а він для всіх окрім мене. 

Ілля привіз мене до самого під*їзду і просив дзвонити якщо буде потрібно. Я ж не втрималася і поцілувала його на прощання. Лише тоді коли його автомобіль зник за поворотом відчула, що не хочу повертатися в квартиру,  де жила з Данею. Та вибору не було, весь мій одяг був тут. 

Відкривши двері своїм ключем я зайшла в квартиру і зустріла мене абсолютна тиша. Звісно я знала, що о такій порі Даня скоріш за все на роботі, але все одно ступала обережно і невпевнено.  

Коли мені в очі кинувся клаптик паперу, що лежав на тумбі я підійшла ближче і взяла його в руки. Це була записка від Дані і прочитавши її я не втрималася від гіркого смішка. 

“ Сонце, мене не буде кілька днів. Довелося летіти в Прагу щоб зустрітися з інвесторами. Не сумуй без мене. Даня. ” 

Ну ось, саме в цей клаптик паперу мій чоловік, якого я кохала довгих сім років, вклав усю свою сутність. Навіть не подзвонив щоб пояснити усе і хоча б запитати як моя нога. Йому просто байдуже і завжди так було. 

Зім*явши цю ідіотську записку я викинула її в сміття і відправилася на другий поверх збирати речі. Взяла лише найнеобхідніше, тому що все інше здавалося мені чужим і не моїм. Навіть ця квартира за стільки років не була обжитою і з кожного кутка віяло холодом. 

Зібравши усе в сумку я викликала таксі і поїхала на роботу. Хотілося завершити проект над яким я ще працювала щоб з чистим сумлінням поїхати до батьків. Саме цим я і займалася наступні кілька годин. А ще я все ж таки не втрималася і завітала в приймальню до Дані, де хотіла розпитати у його секретаря про таку неочікувану поїздку закордон.  

Виявилося, що секретар не знала про поїздку і списала це на те, що її бос не завжди відчитується про своє місцеперебування. Мені ж залишилося зробити висновок, що Даня просто вирішив зробити собі кілька днів вихідного і поїхав відпочивати в компанії чергової подружки. 

Роботу я закінчила лише на початку восьмої вечора. За вікном почало сутеніти і я розуміла, що доведеться повертатися в квартиру Дані. Та мені так сильно цього не хотілося, що довелося вкотре просити допомоги у Іллі. 

- Слухаю, маленька. - відповів після першого ж гудка, наче очікував на мій дзвінок. 

- Іллюш, тут така справа.. Я лише зараз закінчила роботу і не хочу повертатися в свою квартиру. Ти можеш відвести мене до батьків? - було дуже соромно вкотре просити його про допомогу. Чоловік і так багато мені допоміг, але залишатися в цьому місці мені не хотілося ще більше. 

- Вибач маленька, але зараз я не можу. В лікарні застряг.. - видихнув Ілля. 

- Що? З тобою щось сталося? - я навіть на ноги вскочила від страху за цього чоловіка. Серце забилося так сильно, що дихати стало важко. 

- Ні, я в нормі, не хвилюйся. - спробував мене заспокоїти. - Це моя сестра руку вивихнула. Вона у мене ще той екстремал. Послухай, давай я брата свого відправлю. Від тебе і відвезе. 

- Брата? - я ще від “лікарні ” не відійшла, а тут новий сюрприз. - Ти впевнений,  що це зручно?  

- Впевнений. - хмикнув Ілля. - Ванька уже давно мріяв познайомитися з тією дівчиною, що вкрала моє серце. Схоже сьогодні у нього з*явиться така нагода. 

Ілля знову змусив мене усміхнутися і все ж таки погодитися на цю дивну пропозицію. Хоча з іншого боку мені також хотілося побачити Іллю з іншого боку, в сімейному колі, або дізнатися про нього від брата або сестри. 

Схоже сьогодні у мене буде така можливість.