Читати книгу - "Відродження-1, Кулик Степан"

На відповідь я, звичайно, не розраховував.

На момент вторгнення, робототехніка Землі досягла того рівня, коли у виробництві використовувалися цілі автономні системи, де десятками механізмів керував єдиний оператор, а то й зовсім — ШІ. Але саме їх, як і все, що могло літати та їздити, Хантери знищили насамперед. Власне, саме вторгнення і почалося не з орбітального бомбардування, а з найпотужнішого імпульсу електромагнітного випромінювання, яке випалило всю електроніку та штучні нейрони, перетворюючи техніку та розумну зброю людей на металопластиковий мотлох. Окрім найпримітивніших зразків. Відкидаючи цим розвиток людства і збройних сил на кілька століть назад, до епохи двигунів внутрішнього згоряння і пороху.

Так що роботи, які вміють говорити, залишилися тільки в романах. І андроїди Хантерів. Але їхній голос — останнє, що хотів би почути будь-який землянин.

  Відповідно, я розмовляв не з утильником, а з власним страхом. Все ж таки треба мати міцні нерви, щоб не запанікувати, дивлячись на металеве одоробло, що височить перед тобою, особливо, коли картина, як таке ж чудовисько намагається дістати з бусика дівчину, ще стоїть перед очима. Тому й не відразу зрозумів, що почув відповідь.

«Допомога. Потрібна допомога»

І зіставив слова, що прозвучали в голові з Утильником тільки після повідомлення системи:

«Вітаємо. Ви зуміли виконати приховане завдання: «Відновіть контакт із автономним збирачем неорганічних відходів класу РУА-348н». Нагорода: 400 пунктів досвіду. Ваш рівень ментальності підвищений на +1. Отримано 2 рівень. +20% до шансу віддати ментальний наказ. +4% для захисту від ментальних атак». Вам доступне чергове завдання «Атака ремонтників». Винагорода: 40 золотих кредитів. 3000 пунктів досвіду. Частина комплекту гермокостюму. Додаткова умова: РУА-348н має вціліти. Прийняти завдання? Так/Ні?»

Прикольно. Істота, яку утильник здатний на одну долоню (ківш) посадити і ним же прихлопнути, має її врятувати. І що це за ремонтники такі, що за припинення влаштованого ними свавілля система таку масну нагороду дає? Причому без жодних штрафних санкцій. Смачно, чорт забирай. Так. Прийняти...

До речі, десь читав, що слон — одна з найбільших тварин Землі панічно боїться мишей. Кожна з яких у тисячу разів менша за нього. Може, тут те саме? Якісь дрібні та юркі капосники еее… псують життя статечним службовцям сміттєзвалища? Гаразд, подивимося.

  Подивився на Утильника, прикинув приблизно, де в нього може розташовуватися центр управління, зосередився і подумки промовив.

«Чую тебе, РУА-348н. Доповісти про проблему»

«Немає зв'язку з оператором. Немає зв'язку з диспетчером. Немає зв'язку із ремонтним підрозділом. Немає зв'язку з..» — немов зрадівши, що його нарешті хоч хтось почув, зачастив робот.

«Стоп! Я зрозумів. Немає зв'язку. Ще що?»

Робот затих на якийсь час, явно намагаючись сформулювати у своєму, не такому вже й потужному інтелекті більш-менш адекватну відповідь. Але, не досяг успіху. Потужності процесора не вистачило.

«Сказати – ні. Показати – так. Піти за мною?»

— Ну, веди… — погодився я, розуміючи, що чекати зрозумілішої відповіді від робота не доводиться. Зрештою, це лише примітивний механізм, призначений для виконання обмеженого списку завдань.

— З ким ти розмовляєш? — Висунулася з-за мого плеча Сашка, яка не брала участі в ментальному діалозі і нічого не розуміла.

— З ним, — киваю у бік робота.

— Жартуєш?

— І не думав… Не бійся. Він цілком безпечний. Це лише сміттяр. Один із механізмів, призначених для переробки та утилізації відходів.

— Так? — Простягнула недовірливо дівчина. — А чого він тоді на мене напав?

— По-перше, — не він, а інший. А по-друге, — з цим теж розберемося.

«Далеко йти?»

«Сектор «П»

«Ні про що не каже. Можеш вивести картку?»

Замість відповіді перед очима розгорнулася схема полігону із масштабною сіткою у сто метрів. Пам'ятаючи, що проходив данж у секторі «Д», я швидко зорієнтувався і присвиснув. Це ж скільки відходів виробляло колись місто, що під полігон для сміття, причому, з переробним циклом, відвели таку величезну територію. Звідси до сектора «П» було кілометрів зо три. Але по прямій тут могли переміщатися тільки дрони та птахи. А пішому, петляючи між купами і горами сміття, курвіметр усі вісім намалює.

Ні, так справа не піде.

— Самим іти довго. Можеш нас віднести?

«Заборона! Транспортування людей, у непризначений для цього спосіб, небезпечне для життя!»

— Скасування заборони! Опусти ківш!

«Необхідне підтвердження допуску до керування!»

— Зв'яжися з диспетчером.

«Немає зв'язку»

— Що передбачено протоколом на екстрений випадок?

«Завжди виконувати наказ людини, якщо він не суперечить базовій директиві»

— Ось і виконуй. Я приймаю управління на себе.