Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » Наречена мого брата, Ярл Конг 📚 - Українською

Читати книгу - "Наречена мого брата, Ярл Конг"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Наречена мого брата" автора Ярл Конг. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 54 55 56 ... 79
Перейти на сторінку:
Розділ 50

- Артур! - Я трималася поки виходила з квартири своєї колись найкращої подруги. Я стримувала емоції під час розмови телефоном з нареченим. Не плакала, поки викликала таксі. Не вивільняла емоції під час поїздки додому. Та варто мені опинитися у вітальні житла, побачити коханого, як всі почуття беруть вверх і я кидаюся в обійми Артура, вже не стримуючи ні емоцій, ні сліз.

- Що вже трапилося, Емі? - Наречений відтягує моє обличчя від свого плеча, в якому я шукала прихистку і вдивляється допитливим поглядом на зарюмсане лице. - Таксист? Це він тобі щось зробив?

І вже готовий не тільки моє обличчя відтягнути від себе, а і взагалі скинути моє тіло, щоб відправитися підправити фізіономію таксисту. В Артура й так було упереджене ставлення до особистих водіїв за гроші, а тут ще і я приходжу додому вся в соплях якраз після поїздки з таксистом.

- Ні, ні, - вчасно втримую нареченого, хапаюся за нього, щоб він не натворив біди, той бідолага за цілу поїздку не проронив нічого крім "доброго дня", коли я сідала в його машину, і "гарного дня", коли я з неї вилазила. За що чоловіка бити? За вихованість та класний сервіс? - Це через Леру.

А от дівчину наразі взагалі не шкода. Ось так воно дивно виходить, що мені не все одно на зовсім чужу для мене людину, якою по факту є таксист, і абсолютно плювати на подругу. Чи то пак колишню подругу, яка ніби взяла та з розгону смачно плюнула мені в обличчя. А її мати все це ще й розтерла, щоб я ні в якому випадку не відмилася від цієї ганьби.

- А що з нею? Ви посварилися? - Артур не надто вірить в цю причину. Точніше в людину, через яку я плачу. По його погляду бачу, що не вірить. Він скоріше повірив би в те, що мене справді образив таксист, ніж подруга. І коханий правий. Я б теж не повірила. Ще б якусь годину тому для мене це було б фантастикою. Наразі це являється реальністю. Суворою реальністю.

- Дуже посварилися, дуже, я б навіть сказала, що посварилися назавжди, - зараз мені потрібно виговоритися. Сказати всю правду. Навіть під загрозою того, що наречений почне згадувати свої підозри стосовно Лери й того, що мені не потрібно з нею дружити.

- Чому це назавжди? Що ж вона такого сказала, що така міцна дружба так швидко закінчилася? - Улюблений досі не може повірити, чи це правда, чи розіграш. Сльози й мій кепський стан явно не награні, а ось реальність того, що ми з Лерою дуже серйозно посварилися... Не факт що істина.

- Її мати звинуватила в тому, що це через мене її донька має тепер проблеми з законом, а Лера...

- Все гаразд, маленька, все гаразд, - домовити не змогла, оскільки з горла вирвалася нова порція схлипів, після чого наречений відчув, що саме мені треба, пригорнувши до свого торса й таким чином захищаючи від всього світу. Не тільки від колишньої подруги та її спільниці матері. - Якщо не хочеш, то не кажи. Не потрібно себе мучити.

- Ні, я маю це зробити, - попри те, що боляче, що на місці серця наразі величезна дірка, яка незрозуміло коли затягнеться, і чи взагалі колись затягнеться, все ж я повинна домовити. Виговоритися. Тоді є шанс, що стане легше. Що Артур перейме на себе трішки мого болю й мене хоч злегка, але відпустить. - Лера не повірила тому, що через Рината вона потрапила у відділок. Що це її брат винен в тому, що ці заборонені таблетки опинилися в її сумочці. Лерка сказала вимітатися з її квартири та не намовляти на її чортового братика.

І справді стає легше. Реально відпускає. І тепер замість слабкості я відчуваю всередині себе злість. Злість, яку я бажаю вигнати на Рината. На Леру. Та навіть на їхню матінку. Кожен з них по-своєму завдав мені шкоди й наразі в мене величезне бажання мститися. Щоб вони відчули те саме, що в цю мить відчуваю я. Усвідомили, наскільки мені зле.

- Емі, я розумію твій розпач і усвідомлюю, як тобі зараз боляче. Але це було очевидно. - Що очевидно? Він про що? Нетямуще витріщаюся на нареченого, хочу почути пояснень. Бо у мене, наприклад, нічого не в'яжеться логічного в голові. Ну, взагалі нічого. - Ну що ти на мене так підозріло дивишся? Мати на те вона й мати, щоб повірити в те, що будь-хто винен, крім її рідної дитини. Тож тут нічого немає дивовижного в тому, що мати твоєї Лерки захищає свою донечку. Яка б та не була мерзотою. А твоя Лерка...

- Так, я знаю, знаю, ти мав рацію..., - не має сенсу колупати цю стару рану ржавим ножем, я чула достобіса негативних слів з вуст Артура в сторону моєї подруги. І всі вони виявилися правдою. А я виявилася сліпою дурепою, яка не бачила реальності сутності цієї дівки. - Вибач, любий, що постійно ігнорувала твої попередження щодо неї. Вибач.

- Емі, немає на світі людини, яка б не помилялася. Ти теж не виняток. Ти дуже добра, аж занадто чуйна як для цього світу, ось тебе й використали, розтоптавши твою довіру, як недопалок об асфальт

Артур дуже вдало підмітив. Дуже вдало. Саме так я себе наразі й відчувала. Як цей недопалок. Розтоптаною. Вижатою. Нікому не потрібною.

- Чуєш, братику, а де у тебе...

- ТИ ДЕБІЛ??? - Наречений горланить так сильно та голосно, що я миттю відскакую від нього, спочатку не розуміючи якого біса сталося, а після переводжу погляд туди, куди наразі дивиться Артур.

- ... рушник...

Дебілом виявився Марат. Брат мого коханого. І все б нічого, поява брата у квартирі брата це цілком адекватні, нормальні речі. Ось тільки... Зовнішній вигляд Марата так збісив Артура, що той обізвав родича дебілом. Практично невідомий для мене чоловік стояв у нашій квартирі, практично голий, тільки долонями прикриваючи своє багатство між ногами...

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 54 55 56 ... 79
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Наречена мого брата, Ярл Конг», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Наречена мого брата, Ярл Конг"