Читати книгу - "Час перед свiтанком, Сомерсет Вільям Моем"

Він спав там з тих пір, як люди, у яких він спочатку знайшов житло, вигнали його. Котедж був частково мебльований, і на горищах у Грейвні було ще багато небажаних речей, щоб зробити його гарним і затишним. Пішки, якщо ви йшли коротким шляхом через парк, це було ледь за милю від будинку, а дорогою - не набагато більше.

Дора могла дуже легко продовжувати допомагати з евакуйованими дітьми. Зауваження Джима послабило напругу, і з полегшенням вони почали обговорювати простирадла та ковдри, каструлі та пательні, посуд і тарілки, ножі та виделки, які знадобляться для того, щоб молода пара могла розпочати домашнє господарство.

Роджер залишив їх і поїхав до Льюса, щоб додержатись домовленої зустрічі з головним констеблем. Він застав його у своєму кабінеті, очікуючого, сивого полковника у відставці, трохи метушливого і не надто кмітливого, і з ним був офіцер Королівських повітряних сил з сусіднього аеродрому та інспектор поліції.

- Ну, чи все вирішено? - спитав головний констебль, коли Роджер сів.

Роджер насупився.

- Боюся, що ні. Є перешкода. Виявляється, вона британська піддана. Вона одружена з моїм братом

- Що? Клятий дурень. - Головний констебль опам'ятався. - Вибач, старий.

- О, все в порядку. Вони одружені з серпня. З причин краще відомим їм самим вони мовчали про це.

- Це небезпечно.

- Я не зовсім розумію, що з цим робити, - сказав Роджер.

- Факт залишається фактом, що німці знають, що у нас поблизу є аеродром, - сказав офіцер РПС.

- А як щодо вашого камуфляжу?

- Там все добре. Ніхто не міг це помітити, хто не знав, що він там є. Днями у нас був німецький літак. Очевидно, він тільки прилітав подивитися, і коли ми відправили за ним літак, він відхилився з курсу і втік. Хтось показав; в цьому немає жодних сумнівів.

Роджер був так само здивований, як і інші, почувши, що Джим і Дора - чоловік і дружина, і йому не сподобалася думка, що Джим одружився на дівчині, яка, коли все сказано і зроблено, була ворожою чужинкою, але він вважав, як і його батько, що вже нічого не можна було зробити і тепер, коли вона стала однією з родини, його внутрішнім чуттям було стати на її захист.

- Знаєте, що стосується цієї дівчини, - сказав він, - я майже впевнений, що ви не там шукаєте. Вона, насамперед, австрійка, і мої батьки знали її ще задовго до війни.

Головний констебль звернувся до детектива.

- Вам нема чого більше нам сказати, інспекторе?

- Ні, сер. Здається, у неї немає друзів зовні. Вона хороший працівник, і всі добре про неї говорять.

- Що з її листуванням?

- Вона жодного разу не отримувала листів відтоді, як ми напали на її слід.

- Це не дуже дивно, сказав Роджер. - Її єдина родичка це її мати, яка живе в Австрії.

- Звичайно, ми знали, що вона часто зустрічалася з паном Джеймсом Хендерсоном, але це була не наша справа.

- Де вони зустрічалися?

- У парку Грейвні, і іноді вона відвідувала його в тому котеджі, в якому він живе. Вони називають це дім Борсука.

- Якщо вони були одружені, цілком природно, що іноді вони повинні бути разом, - сказав Роджер.

- Я не кажу, що це не так, сер, - відповів інспектор.- Звичайно, ми не знали, що вони були одружені.

- Так що, я думаю, ви надали цьому найгірше тлумачення.

- Полиште це, Роджере, - сказав головний констебль. - Вони молоді, і вона до біса гарна дівчина. Яке тлумачення ви очікуєте від інспектора?

- Гаразд, сер, якщо ви хочете знати правду, справа в тому, сер, що моя людина бачила світло в спальні, коли вона була там.

- І зробив очевидний висновок, - продовжив головний констебль. - Не дивіться на це так похмуро. Якщо вони були зайняті, як, мабуть, думає інспектор, малоймовірно, що вона займалася будь-якими вибриками. Для мене все це звучить абсолютно нормально, і я думаю, що ми, ймовірно, зможемо дати їй чисте карантинне свідоцтво.

- Де знаходиться цей котедж, про який ви говорите? - запитав льотчик.

На столі, за яким вони сиділи, була відкрита великомасштабна карта, і інспектор вказав точне місце розташування дому Борсука. Льотчик підняв брови.

- Забавно, - сказав він. - Погляньте, Хендерсон, ось Грейвні Холт, а ось Борсук. Від вашого будинку це дає пряму лінію на наш аеродром.

- Пам'ятайте, що це всього лише чотирикімнатний котедж з солом’яним дахом. З повітря його не можна побачити.

- Я наважуся сказати, що ні. Якщо тільки хто-небудь не запалив світло. Здається, він знаходиться на пагорбі.

- Навряд чи це так. Горбок.

- Ви цілком впевнені у своєму братові? Він же ухильник, чи ні?

Роджер визнав це питання образливим, але відповів досить ввічливо.

- Я абсолютно впевнений в ньому. Він клятий дурень, але він був затятим пацифістом з тих пір, як вступив в Оксфорд. Він не здатний робити брудні речі.

- Нездатний, - погодився головний констебль, який знав Джима все своє життя.

- Він і далі буде жити в котеджі? - запитав льотчик. - Вам краще сказати йому, щоб він був дуже обережний і не показував світло.

- Він не був би таким дурнем. Але я зроблю це. Я попрошу матір простежити, щоб вони вжили всіх запобіжних заходів.

- Вони? Хто це «вони»?

- Звичайно, його дружина буде жити з ним.

Льотчик подивився сердито.

- Мені це не подобається, і це не добре говорити, та я скажу. Хтось показав, і я помилюсь, якщо ми не отримаємо бомбардувальників в одну з цих прекрасних ночей.

- Чорт забирай, ви не можете заборонити чоловікові жити зі своєю дружиною, - сказав Роджер.

Його дратувала наполегливість цього хлопця. Він міг бути хорошим льотчиком; він був упертою, обмеженою і недалекою людиною. Було нестерпно, що при такому стані речей вам все ще доводиться мати справу з людьми, які підозрюють будь-кого, кому не пощастило народитися британцем. Але, як завжди, Роджер побоювався своїх упереджень. Навіть незважаючи на те, що льотчик дратував його, не варто було не звертати уваги на його передчуття. І він не був надто спокійним у своїх роздумах. Він не міг зрозуміти, чому